Не буває двох однакових історій
В одному жіночому житті.
У душі її безмежній і просторій
Сховано історії оті,
Що хотілось розказати
І почути.
Це не фрази.
Це як фрески і ессе:
Змінювалися часи.
А з ними й люди.
Але чітко пам’ятала вона все.
Як вони тікали в парки.
Звали друзів.
Побут тиснув –
Це така була канва.
Проте в подиху у кожному
І в русі,
То була любов.
М’яка… Жива.
Взагалі не штучна,
І безцінна.
Продали те все за півціни.
І тепер вона уже чиясь дружина,
А у нього підростають вже сини.
Але солод разом з гіркотою тих історій,
Згадує із посмішкою на лиці.
І про те, яка любов в житті буває,
Розповість вона колись
Своїй дочці…
2010