0

Заламана і заплутана

Правда про жіночу долю та жіноче щастя у житті
Жіночі роздуми і життєві висновки

Ішла вона скована.
Душа, мов заламана.
Не бачила променів –
Котилася каменем.

Заплуталась в пристрасті.
Сама все заплутала.
Не хочеться близькості,
Бо близькість є путами.

Хоч може і хочеться…
Вона відмовлялася.
Ішла лабіринтами.
Чому отак сталося?

Дивилася заздрісно
На щастя віддалене,
Бо там, у душі…
Не була вона каменем.

Чому отак склалося?
Хто серце порадує?
І вниз опускаються
Ті очі, що згадують.
Ті очі, що видадуть
І плачуть по щирості.
Ішла по життю,
Яке сповнено сірості.

Якби ж все спочатку.
З серцями не скутими.
Але ж так не можна.
Все надто заплутане…

Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло ?

А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую ? ✉️ ?

Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)


Хризантемне щастя
Я буду твоїм Нью-Йорком
Твоїм пасажирським вагонам
Некрасивій жінці
Вирости можна з думок

Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

2 Comments

  1. “Ті, з ким були спільні простори трамвайних зупинок” зачаровані Вашим творчим ростом та досягненнями!

  2. Дякую Вам, Ліно. Мої київські трамваї часто фігурують у віршах і згадках. Це все тому, що по-дитячому кожна трамвайна поїздка для мене залишається подорожжю і очікуванням несподіванок. Навіть в умовах, коли трамвайні виїзди стають рутинними і везуть на якусь Привокзальну площу чи у Пущу Водицю – все рівно щоразу я сідаю в трамвай і бачу світ по-іншому

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *