Извините, я ошиблась дверью…
Иногда бывает и такое.
Я стучала с той огромной верой,
Что мне нужный человек откроет.
Что увижу я родную душу.
Скажите наивная? Согласна.
Говорите.
Я лишь молча, буду слушать.
Сочетания из пауз, слов и гласных.
А потом я робко извиняясь
Отойду.
Ошиблась, однозначно…
Дверь моя по цвету ведь другая
И открывший был какой-то
Слишком мрачный
Неродной.
Я этому расстроюсь.
Поиски окажутся напрасны.
Но нельзя сдаваться нам порою…
Скажите наивная? Согласна.
Я не сдамся.
Я пойду стучаться дальше.
И хоть в этом есть большая доля риска.
Верю: за одной обычной дверью
Будет человек родной и близкий :)
4 коментарі “Извините, я ошиблась дверью”
Як подобається він мені!!!
О, дякую, Костя :)
Цей вірш ще раз підтверджує те, що коли пишеш про те, що дійсно тривожить душу – це відчувають інші так само глибоко, як і ти сам :)
Саме так,Маринка:)
yak pravyl’no, yak vluchno, ne vtrachajte nadii, divchata, stukajte….