Тут не тисяча слів в одній фотографії, а мільйон.
Фото називається “Обід на вершині хмарочоса”, фотограф Чарльз Клайд Еббетс (Lunch atop a Skyscraper – Charles Clyde Ebbets)
Якщо по суті, то я – самий крайній чувак справа. Отой, що з пляшкою. Ну ви ж знаєте…
Дегідрація – це погано! Треба пити воду хоч на висоті шістдесят дев’ятого поверху, хоч деінде.
Але насправді оце фото – це мрія.
Так виглядає стрес і його відсутність.
Таким є баланс у житті, а не оті всі заповіді коучингу.
А тепер я закінчую пост.
Закриваю очі і уявляю себе на тій висоті.
Втихомирюю себе.
Ні, це зовсім не страшно, хоча рівень кортизолу зростає навіть від самої думки про 260 метрів над землею, та ще й без страховки :).
Але в обідню перерву – чого б і не помріяти?
Люблю це фото.
Давайте зустрінемося там, на висоті.