Скажу чесно: мені звітують про моїх читачів. Оті усілякі Гугли понапридумували таких різних засобів, щоб рахувати відвідувачів, а тоді ще й дають загальний опис моїх читачів.
Так-от, щоразу після перечитування такого звіту мені хочеться ще більше писати. І справа навіть не у кількості людей, які мене читають (сама ледве вірю, але більше тисячі читачів щомісяця).
Цікавішим для мене є розуміння вас, тобто людей по той бік екрану. Відчуття настрою та душевного стану. Але я не збираюся писати вам суху статистику і поливати мокрою аналітикою. Навпаки, хочу написати всього лише один факт, який мене дуже вразив і надихнув.
Минулого місяця по мої вірші на цей сайт приходило 18 людей, яким від 55 до 64 років. Я знаю, що вік – це не головне. І, може, цей факт не виглядає зовсім екстремальним і після нього не хочеться голосно сказати “Вау!”. Але я вражена.
Тому що ці люди приходили до мене з України. Вони вийшли за межі українських новин про подорожчання комунальних послуг і продуктів, у той момент вони не цікавилися брудними фактами з життя політиків чи еліти. Забули про мізерні пенсії та афери банків. Вони прийшли почитати вірші про життя.
Якщо Ви належите до зазначеної вікової категорії та читаєте оці рядки, хочу відкрито і чесно сказати: Ви – неймовірні. Хочу і собі у такому віці зберегти любов до життя і прагнення пізнавати нове. Приходьте ще, буду писати так, щоб Вам було цікаво.
PS: якщо вказаний вище вік у вас іще попереду (може, навіть далеко попереду) – мені про вас теж розказали :). Вас у десятки разів більше і ви такі ж чудові. Бо я знаю скільки спокус кличуть вас кудись зараз. Кому це там зараз написали у Вайбері? Я все чую :)! Але я все рівно пропоную зустрічатися тут у мене частіше. Будемо любити життя разом і вірити у жіноче та чоловіче щастя ;).