Під впливом власних
життєвих історій
та сучасних політичних подій
Як часто вороги серед своїх
Вдають, що праведні
Але гнилі по своїй суті
І замість того, щоб тримати оберіг
Роблять настої своїх вчинків
На отруті.
Вона смертельна,
Бо вбиває щирість дружб
Вони вмирають за форматом
І за змістом
І вже нема спорідненості душ,
Бо заплямоване
Навряд чи стане чистим.
Але розсудять хай на небі нас
Бо звідти видно все
Я ж не беруся…
Єдине знаю точно:
Жоден час
Вже не назве нас більше «справжні друзі».
2 коментарі “Як часто вороги серед своїх”
розчарування в друзях –
найгірше, що може бути…гарний вірш
Так, Eva, я з Вами повністю згодна… Це дуже болюча подія, від якої потім доводиться певний час “відходити”, щоб знову почати вірити людям.
Дякую Вам за Ваші слова!