Я вже не та

Я вже не та.
Я вже тобі не вірю
Нема уже наївного дівча,
Яке колись вручало свої мрії
І дарувало вогник у очах.

Я вже не та.
А знаєш хто тут винен?
Звичайно, що не ти…
Це все життя.
Воно не визнає свої провини…

Я вже не те усміхнене дитя,
Яке колись тебе отак зустріло.
Я думала, що щирість візьме верх.
Проте… Я помираю…
Я безсила!
Бо хтось мою ту щирість взяв
І стер.

А разом з тим пішла моя наївність.
І вогник мій…
Той “хтось” його забрав…

Я вже не та.
Хоч може це і дивно,
Але ховаюсь як завжди у сотнях справ.
І маску я щодня свою вдягаю.
І хочу від усіх кудись втекти.

Я вже не та…
А знаєш хто тут винен?
Це все життя.
Звичайно, що не ти…

---

Післявіршове

Цей вірш було написано на одній з київських вулиць. Ішла по ній без нього. Але з ним у думках. У повідомленнях телефону. У голосі, що звучав у вухах, але жоден інший перехожий того голосу не чув. Я йшла і, як могла, порівнювала себе “до” і “після”. Не сказати, що усі зміни були негативні, однак найбільш відчутними були саме болючі епізоди.

Я йшла по вулиці та відчувала душевну втому та безвихідь. Найбільше лякало те, що я не знала як жити без нього. І водночас, моя адекватна частина мозку щосили казала мені про те, що треба бути без нього, бо ті відносини, які були між мною і ним – то нездорово і токсично. То – не любов…

---

Літературний аналіз вірша “Я вже не та” Марини Кузьменко про втрату щирості і зміну особистості через життєві розчарування

Тематика

Головна тема вірша “Я вже не та” — це зміна особистості, втрачена довіра і внутрішні рани, які залишилися після життєвих розчарувань. Лірична героїня звертається до себе і до свого минулого, відчуваючи, як втратила наївність і щирість, які колись наповнювали її серце. Вірш передає сум і біль від втрати внутрішньої чистоти та емоційної відкритості.

Ідейний зміст

Ідея вірша “Я вже не та” полягає в тому, що життєві випробування і розчарування можуть змінити людину, позбавляючи її наївності та безтурботної щирості. Лірична героїня визнає, що вже не та, якою була колись: довірливою і відкритою до мрій. Вона усвідомлює, що ці зміни не стільки пов’язані з конкретною особою, скільки з жорстокістю і непередбачуваністю самого життя, яке не визнає своїх помилок. Вірш також порушує тему втечі від реальності та використання масок, щоб приховати свою справжню сутність.

Образи та символи

• “Я вже не та”: символ зміненої особистості, яка більше не вірить у казки і втратила свою колишню чистоту і наївність.
• Вогник у очах: символ надії, щирості і мрій, які були у героїні раніше, але згодом згасли через життєві обставини.
• Маска: символ захисту і приховування справжніх почуттів від оточуючих. Героїня змушена ховати свої рани і біль за маскою байдужості.
• Життя: уособлення суворих випробувань, що змінюють людину, завдають їй болю і змушують втрачати довіру до світу.

Мотиви

• Мотив втрати наївності: у вірші звучить сум через втрату безтурботної довіри і щирості, які колись були в героїні.
• Мотив життєвих розчарувань: лірична героїня визнає, що її змінила не одна людина, а загальні обставини життя, яке завдало їй багато болю.
• Мотив внутрішньої боротьби: героїня приховує свої справжні почуття і намагається впоратися зі змінами, одягаючи маску і ховаючись у справах.
• Мотив втечі: бажання втекти від усіх і заховатися свідчить про глибокий біль і нездатність впоратися з реальністю.

Стилістичні засоби

1. Анафора: “Я вже не та” — повтор підкреслює зміни, які сталися з героїнею, і створює емоційну насиченість тексту.
2. Риторичні звернення: “А знаєш хто тут винен?” — додає інтимності та емоційної глибини, ніби героїня веде розмову з кимось, кого раніше любила і довіряла.
3. Метафори: “Вогник у очах” і “маску я щодня свою вдягаю” — передають зміни, що сталися з героїнею, і спосіб, яким вона приховує свої почуття.
4. Іронія: “Звичайно, що не ти… Це все життя” — підкреслює спробу героїні виправдати конкретну особу, водночас визнаючи біль, який принесло життя загалом.
5. Персоніфікація: “Життя не визнає свої провини” — надає життю людських якостей, підкреслюючи його байдужість до страждань людей.

Композиційна структура

Вірш має рефлексивну, монологічну структуру. Починається з усвідомлення змін у собі, далі героїня розмірковує про причини цих змін, наголошуючи на жорстокості життя і втраті своєї щирості та наївності. У завершальній частині вона описує, як тепер ховається за маскою і намагається захистити себе від болю, хоча всередині залишається бажання втекти від усього.

Висновок

Вірш “Я вже не та” Марини Кузьменко передає глибокий емоційний біль і втрату, які стають наслідком життєвих випробувань і розчарувань. Авторка створює образ ліричної героїні, яка втратила свою наївність і щирість, але водночас намагається захистити себе від подальших ударів долі. Вірш спонукає замислитися над тим, як важливо зберігати внутрішню силу і не дозволяти життю повністю зламати нас, навіть якщо воно здається несправедливим і жорстоким.

---

Погляд Мері

• Youtube
• TikTok
• Instagram
• Facebook