Я не люблю туманы.
И прощаться
Они похожи очень, как по мне.
За ними – неизвестность…
Если вкратце –
То ты не знаешь,
Будет что-то после
Или нет.
И ждет ли кто
За непроглядным расстоянием,
Все время выбор
Между точкой, запятой.
Ах, как я не люблю эти туманы!
И взлетной полосы
Пейзаж пустой.
Но, как без них?
Они нам помогают
Найти людей,
Которых мы должны беречь.
Ведь только тот, кто пережил
Туман прощанья,
Способен радоваться
Солнцу новых встреч.
05/09/2011
4 коментарі “Я не люблю туманы и прощаться”
Подобається,дуже!
Дякую за те, що не шкодуєш для мене слів, Костя :)!
Як це знайомо…Так по рідному, тепло..Хтось взяв і виклав всі твої емоції, які ти так старанно приховуєш..
Дякую Meri, за почуття, гарно підібрані думки, і за просто пречудовий вірш….
Пиши далі! Обов’язково пиши!!А твої щирі поклонники\поклонниці будуть і далі тебе любити…Успіхів!!!
Ого яке зізнання :). Після таких-от слів хочеться одного – писати :)))
Дякую Вам, Dashka, за ці рядки! Ви навіть не підозрюєте як Ви мені по-справжньому допомогли такими звичайними, але щирими словами, цього літнього вечора 20 червня…
Дякую :)
І Вам теж успіхів!