Я никогда не пишу стихи в метро. Но случается так, что они пишутся сами… Фото somogyibarbara
Переходы метро.
Просят милостыню.
Люди разных сортов.
Руки жилистые.
А что нам до того?
Все в порядке вещей.
Стук колес и гудок.
Я на следующей.
А пока что они –
Спины-лица-глаза.
Я к двери прислонюсь.
Хоть и пишут: нельзя.
Ничего не ищу.
Всё найдётся само.
Да, я Вас пропущу.
Ах, как тесно зимой.
Вот и едем мы так.
Ждем открытых дверей.
Стук колес.
Сердце – в такт.
Я на следующей…
2010, грудень
Loading ...
Я теж пишу вірші та пісні. Думаю, що колись люди почнуть відкривати в собі таланти!!!☝
Дякую, Анжело! Справді так. У кожного з нас є свої таланти, які ми, за рутиною та нестачею часу, зовсім рідко відкриваємо світу. Ваш приклад є хорошим для наслідування. Якщо хочеться писати – треба це робити. Якщо хочеться співати – треба теж цьому знаходити час. Бо звичайність та буденність не надихає. А от творчість – так :).
Успіхів Вам, Анжело!