Я ховаюся

Я ховаюся в книжках і у екранах.
У калюжах від весни так сильно п’яних
Світить сонце

Золотим сліпучим диском
Я ховаюся…
Від променів і блиску
Видно сказане тобою –
Дуже щире
Кожне слово – то моя маленька віра,
Хоча може не маленька, а велика…

Я ховаюся. Топлюсь в життєвих ріках.
У контактах, у листах, у переходах,
У простих, давно заспіваних акордах.
І кажу, що так воно і має бути.

Я ховаюсь від думок про тебе всюди.
Але знаю, що довіку так не зможу
То є кара, чи то просто милість Божа?
Усвідомлювати, що і це у нас взаємне…
Бо ти теж ховаєшся від мене.

---

Літературний аналіз вірша про втечу від почуттів і внутрішній конфлікт “Я ховаюся” Марини Кузьменко

Тема та ідея

Вірш “Я ховаюся” розкриває тему втечі від власних почуттів, спроби уникнути спогадів та болю, пов’язаного з коханням. Лірична героїня намагається сховатися у буденності, книгах, музиці, екранах, проте розуміє, що це марно – справжні почуття неможливо ігнорувати.

Основна ідея твору – почуття, які люди намагаються придушити, залишаються з ними незалежно від того, як далеко вони намагаються втекти. Особливо, коли вони взаємні, і інша людина теж від них не рятується.

---

Композиція та структура

Вірш має трирівневу структуру, яка передає поступове усвідомлення ліричної героїні:

1. Втеча у буденні речі (“Я ховаюся в книжках і у екранах.”) – спроба відволіктися від думок.
2. Визнання сили почуттів (“Видно сказане тобою – дуже щире.”) – розуміння, що слова і спогади залишаються з нею.
3. Розуміння взаємності (“Але знаю, що довіку так не зможу… Бо ти теж ховаєшся від мене.”) – фінальне усвідомлення, що почуття взаємні, і втеча безглузда.

Кульмінація твору – поворотний момент, коли героїня розуміє, що її почуття не лише живі, а й розділені іншою людиною.

---

Художні засоби

1. Метафори та символіка
   • “Я ховаюся в книжках і у екранах.” – книги та екрани як спосіб віддалитися від реальності.
   • “У калюжах від весни так сильно п’яних.” – весна як символ змін та бурхливих почуттів.
   • “Топлюсь в життєвих ріках.” – метафора загубленості у повсякденності.
   • “То є кара, чи то просто милість Божа?” – дилема між покаранням і подарунком долі, коли любов одночасно ранить і дає надію.
2. Персоніфікація
   • “Світить сонце золотим сліпучим диском.” – сонце як невидимий свідок почуттів.
   • “Кожне слово – то моя маленька віра.” – слова коханої людини стають опорою.
3. Антитези та контрасти
   • “Топлюсь в життєвих ріках – ховаюсь від думок про тебе.” – боротьба між буденністю та емоціями.
   • “Кара чи милість Божа?” – протиставлення болю та благословення, яке приносить любов.
4. Риторичні питання
   • “То є кара, чи то просто милість Божа?” – роздуми про природу почуттів і неможливість знайти однозначну відповідь.
5. Повтори
   • “Я ховаюся.” – багаторазове повторення підсилює відчуття безперервного пошуку віддушини.

---

Настрій та емоційне забарвлення

Настрій вірша меланхолійний, рефлексивний, напружений. У ньому є сум за тим, чого не можна забути, боротьба між раціональним бажанням “сховатися” і неможливістю цього зробити.

---

Головний мотив

Центральний мотив – спроба втечі від почуттів, які все одно залишаються з людиною, тому що вони є частиною неї самої.

---

Висновок

Вірш “Я ховаюся” Марини Кузьменко – це психологічна поезія про силу почуттів, від яких неможливо сховатися.

Авторка майстерно передає внутрішній конфлікт героїні, яка прагне втекти від спогадів і любові, але розуміє, що почуття – невід’ємна частина її самої.

Фінальне усвідомлення, що кохана людина теж “ховається”, підтверджує глибоку взаємність почуттів, і це змушує замислитися: чи варто ховатися, якщо серця вже знайшли одне одного? 💔💙

---

Погляд Мері

• Youtube
• TikTok
• Instagram
• Facebook
• Телеграм