Вірш про сучасне | Погляд Мері | Марина Кузьменко

Світу не треба твоя глибина.
Закривай уже свого Андруховича і Жадана.
Їж безглютенове*.
Пий лактофрі.
І нарешті викинь свої улюблені джинси старі.

Так, вони лишаться у твоїй пам’яті.
На фотокартках і у митях,
Коли ти смакував жменями
Моменти незабутні
І соковиті.

Але зараз це неактуально.
Вибач, але мода вже не та.

Змирися, що сучасний світ
Це – мілководдя.
І пустота.

* Цей вірш жодним чином не стосується тих, хто вживає безглютенові та безлактозні продукти у звязку зі станом здоровя. У моєму вірші йдеться лише про тих, хто кидається на тренди швидше, аніж їх мозок розуміє, навіщо вони це роблять…

Літературний аналіз вірша про критику сучасності та втрату глибини “Вірш про сучасне” Марини Кузьменко

Тема та ідея

Вірш “Вірш про сучасне” — це гостра поетична сатира на поверхневість і моду сучасного суспільства, яке відкидає інтелектуальну глибину, традиції й щирі емоції на користь трендів, споживацтва й зовнішнього блиску. Авторка демонструє внутрішній протест проти диктатури нових норм, які стирають індивідуальність.

Основна ідея твору — світ, що називає себе сучасним, дедалі менше потребує справжнього змісту, емоцій, пам’яті та глибини, натомість просуває поверхневі цінності, в яких людині важко зберегти себе.

Композиція та структура

Вірш має виразну публіцистичну побудову, що нагадує монолог-звернення, сповнений іронії, розчарування і болю.

Початок — саркастичне заперечення глибини
“Світу не треба твоя глибина. Закривай уже свого Андруховича і Жадана.”
— тут авторка іронічно відкидає інтелектуальні авторитети, демонструючи байдужість до літературної культури.
Побутова картина “модного” життя
“Їж безглютенове. Пий лактофрі.”
— перелік трендів, які ніби замінили сутність і перетворили щоденність на шоу.
Ностальгія за справжнім
“Так, вони лишаться у твоїй пам’яті… моменти незабутні і соковиті.”
— єдина тепла нота у вірші — спогади про автентичні переживання, що залишились у минулому.
Фінал — діагноз часу
“Змирися, що сучасний світ — це мілководдя. І пустота.”
— кульмінаційне узагальнення, яке викликає гірке відчуття втрати змісту.

Художні засоби

Іронія та сарказм
- “Закривай уже свого Андруховича і Жадана.” — іронічне відкидання цінностей, що раніше вважались культурним орієнтиром.
- “Їж безглютенове. Пий лактофрі.” — пародійна подача модних звичок.
Контраст і антитези
- “Глибина” vs. “мілководдя”, “пам’ять” vs. “мода”, “смакування моментів” vs. “пустота” — загострюють протиставлення справжнього і штучного.
Метафора
- “Мілководдя. І пустота.” — образ сучасного світу як мілкого, безглуздого простору, позбавленого змісту.
Гіпербола та узагальнення
- Світ постає як узагальнене середовище, що диктує стандарти, придушує глибину, не цінує особистість.

Настрій та емоційне забарвлення

Настрій вірша саркастичний, гірко-іронічний, розчарований. Водночас між рядками проглядається ностальгія, туга за втраченим сенсом, справжністю, думкою.

Головний мотив

Центральний мотив — втрата глибини і сенсу в епоху поверхневих стандартів і трендів.

Висновок

Вірш “Вірш про сучасне” Марини Кузьменко — це влучна поетична критика поверхневості сучасного світу, в якому автентичність, інтелект і душевність витісняються модою, споживацтвом і псевдоіндивідуальністю.

Поетеса влучно ставить діагноз сьогоденню, наголошуючи: в епоху глянцю, де все має вигляд, а не зміст, людина з глибиною — зайва. І ця думка звучить болісно, але дуже правдиво.

Це твір про потребу залишатися собою в епоху фільтрів, трендів і забуття справжнього. 🌐🖤