Для Людмили Григорівни
У мами настала зима.
Назавжди і уже безкінечно
Її з нами більше нема,
А залишились згадки і речі.
Мама жити ще довго могла
І радіти бузковим букетам
Та у вічність вона відійшла.
Чорна стрічка поверх портрета.
Як прийняти цю втрату, цей біль?
Не подзвонить і вже не напише
Докладаю останніх зусиль
Щоб змиритися…
Слухаю тишу
Поміж цвинтарних брам і хрестів.
Поховали.
Ось свіжа могила.
Поржнеча в душі.
Нема слів.
Неприкаянно.
Осиротіло…