Мама – то є наша совість.
Очі, що бачать усе.
Серце, що повне любові,
Хрест материнський несе.
Мама – то наше терпіння.
Мовчки лиш тихо зітхне
І пробачає дитині
Слово
Болюче й сумне…
Мама – то ночі неспані
Сльози, заховані вглиб,
Щоб лиш дитина із рання
Мала й покрівлю, і хліб
Щоби дитину по долі
Щастя промінчик знайшов
Всіх у житті нас рятує
Мами безмежна любов.
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло 😊
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую 😋 ✉️ 🎁
Loading ...
“Ті, з ким були спільні простори трамвайних зупинок” зачаровані Вашим творчим ростом та досягненнями!
Дякую Вам, Ліно. Мої київські трамваї часто фігурують у віршах і згадках. Це все тому, що по-дитячому кожна трамвайна поїздка для мене залишається подорожжю і очікуванням несподіванок. Навіть в умовах, коли трамвайні виїзди стають рутинними і везуть на якусь Привокзальну площу чи у Пущу Водицю – все рівно щоразу я сідаю в трамвай і бачу світ по-іншому