0

В ней что-то есть

Стих для особенной женщины
В ней есть что-то особенное

Официальный перевод :).
Здесь находиться
оригинальный текст стиха
украинским языком “У ній щось є

Кто-то увидел ее в метро.
Другой – стоял с ней в одной очереди. А чуть позже еще она переходила перекрестки, заходила в какие-то магазины, где ее также видели.
Это стихотворение – короткая ода Особенной – той, которая запомнилась вдохновением во взгляде и улыбкой с неподдельной искренностью…

В ней что-то есть…
Наверное, душа.
Чуть-чуть встревоженная правдой от реалий.
Она идет всегда слегка спеша,
По переходам жизни в свои дали.

В ней что-то есть
И выразительность в глазах
Поэты бы в стихах своих воспели
Как и ресниц её чуть легкий взмах
И звонкий смех
Весенней радостной капели.

В ней что-то есть
Невидимый секрет,
Который серость разбивает на осколки.
Как сладость вин, что собраны в букет,
Когда весь мир на вкус
Приторно горький.

И это её сразу выдает.
Между спешащих лиц и беглых взглядов
Вдруг понимаешь:
Да, в ней что-то есть…
И слов, пожалуй, больше здесь не надо.

PS: идея перевода стихотворения появилась благодаря Айгирим, но не только :)

Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло 😊

А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую 😋 ✉️ 🎁

Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)


Хризантемне щастя
Я буду твоїм Нью-Йорком
Твоїм пасажирським вагонам
Некрасивій жінці
Вирости можна з думок

Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

2 Comments

  1. “Ті, з ким були спільні простори трамвайних зупинок” зачаровані Вашим творчим ростом та досягненнями!

  2. Дякую Вам, Ліно. Мої київські трамваї часто фігурують у віршах і згадках. Це все тому, що по-дитячому кожна трамвайна поїздка для мене залишається подорожжю і очікуванням несподіванок. Навіть в умовах, коли трамвайні виїзди стають рутинними і везуть на якусь Привокзальну площу чи у Пущу Водицю – все рівно щоразу я сідаю в трамвай і бачу світ по-іншому

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *