Хвороба – це час, коли ти можеш оцінити наскільки є важливим для оточуючих людей у своєму житті.
Можна відчути наскільки тебе люблять, потребують і хочуть бачити. Це час, коли фальшиві посмішки просто викликають нудоту.
Так, світ не любить людей із носовими хустинками і температурою тіла +37.2
Скрізь потрібні лише здорові, усміхнені та гарні…
Але хворіти корисно, бо тільки тоді починаєш розуміти, що щось робиш не так із своїм життям…
Або існують люди, на яких більше не варто витрачати часу.
Писати більше з цього приводу – марно.
Хто хотів – той уже зрозумів напрямок моїх думок. Єдине, що залишається – моє побажання усім хворим: розставте крапки над “і” в іменах тих людей, з якими (не)хочете бути надалі. І поставте крапку в історії своєї хвороби. Я впевнена, що і перше, і друге є взаємозалежним.