Убили дзвонаря,
Щоб іншим не кортіло
Тривожити комусь потрібну тишу.
Спинили правдородження обряд.
Один поперед одного вже пишуть
Посмертні оди і абзаци похвали.
Під тихий плач осиротілих дзвонів
І далі вершачи егоїстичне беззаконня,
Прикривши рясами кишені
І стволи.
Дзвонар схолов.
Прощальний клич затих.
Нарешті тиша,
Комусь конче необхідна.
Він надто чесно грав
Про те вселенське зло,
Яке всі бачать,
А публічно ні, не видно…
Літературний аналіз вірша “Про Гонгадзе” Марини Кузьменко про пригнічення правди та лицемірство суспільства
Тематика
Головна тема вірша “Про Гонгадзе” — це жорстокість і несправедливість, спрямована проти тих, хто говорить правду, хто є “голосом дзвонаря” і наважується “тривожити” суспільство, порушуючи зручну для когось тишу. У вірші розкривається ідея заглушення правди і боротьби з тими, хто наважується привертати увагу до суспільного зла.
Ідейний зміст
Ідея вірша “Про Гонгадзе” полягає в тому, що суспільство часто намагається “знищити” правду разом із тими, хто її проголошує. Убивство дзвонаря — це символічний акт пригнічення, який вказує на страх і нетерпимість до чесності. Дзвонар, який нагадує про зло, стає жертвою, бо він заважає комусь жити у зручній тиші. Вірш підкреслює, що боротьба за правду має високу ціну і що соціальна система часто несправедливо оберігає себе, пригнічуючи правдолюбців.
Образи та символи
- Дзвонар: символ людини, яка проголошує істину і не боїться говорити про суспільне зло. Він є своєрідним голосом правди, який дратує тих, хто прагне зберегти спокій за будь-яку ціну.
- Тиша: символ зручної, безтурботної ситуації, яка вигідна тим, хто не хоче бачити або чути правду. Тиша тут виступає як негативний елемент, прикриваючи несправедливість і егоїзм.
- Осиротілі дзвони: символ втрати голосу правди і відсутності тих, хто буде нагадувати про зло. Вони звучать тихим плачем, як символ нездійсненої правди.
- Ряси, що прикривають стволи: символ лицемірства і прихованої жорстокості, коли зовнішня праведність ховає за собою беззаконня і егоїзм.
Мотиви
- Мотив несправедливості: головний герой вірша стає жертвою через свою чесність і бажання викрити зло, але правда не знаходить захисту, а його смерть покривають лицемірні “посмертні оди”.
- Мотив замовчування правди: дзвонар втрачає свій голос, що символізує бажання певних сил зберегти тишу і уникати незручних істин.
- Мотив лицемірства: ряси, які приховують стволи, вказують на подвійні стандарти і приховану жорстокість тих, хто вбиває дзвонаря, намагаючись прикритися зовнішньою праведністю.
- Мотив самопожертви: дзвонар грав “про вселенське зло” чесно, усвідомлюючи ризик, що підкреслює його готовність жертвувати собою заради правди.
Стилістичні засоби
- Метафора: “Убили дзвонаря” — це метафоричне вираження заглушення правди та усунення правдолюбців.
- Епітети: “осиротілі дзвони”, “егоїстичне беззаконня” — підсилюють емоційне забарвлення і передають трагічність ситуації.
- Контраст: між дзвонарем, який чесно грав про зло, і суспільством, яке прагне зберегти тишу, підкреслює конфлікт між правдою і бажанням її приглушити.
- Риторичні засоби: використання обірваних фраз (“Нарешті тиша, комусь конче необхідна”) підсилює іронію та підкреслює несправедливість ситуації.
- Персоніфікація: тиша і беззаконня набувають образів, що надає віршу більшої емоційної сили.
Композиційна структура
Вірш “Про Гонгадзе” має чітку, трагедійну структуру, де спочатку описується вбивство дзвонаря, а потім розкривається лицемірство та беззаконня, які панують у суспільстві. Завершується вірш роздумами про чесність дзвонаря і бажання зберегти тишу за будь-яку ціну. Така структура підсилює драматизм і залишає читача із розумінням конфлікту між правдою і зручним мовчанням.
Висновок
Вірш “Про Гонгадзе” Марини Кузьменко є глибоким і метафоричним описом жорстокої правди про пригнічення чесності та свободи слова. Авторка майстерно використовує образи дзвонаря, тиші, осиротілих дзвонів і ряс, щоб показати трагічність боротьби за правду у суспільстві, яке боїться змін і обирає зручне мовчання. Вірш змушує замислитися про ціну правди та про те, як часто суспільство відвертається від тих, хто намагається її проголошувати.