Трирічній дівчинці, тато якої загинув
20 лютого 2014 року на Майдані
Ти не знаєш, хто такий Майдан.
Але з ним навік лишився тато.
Це найглибша із твоїх особистих ран.
Пожиттєва втрата.
Тобі скажуть, що твій тато був Герой.
Але ці високі фрази – беззмістовні.
Для осиротілих дитячих доль…
Лиш сльозами очі повні.
Бо тата вже ніхто не поверне.
Навіть посмертний орден в оксамиті.
Безбатьківство завжди болюче і сумне.
Живого тата хочеться найбільше в цілім світі.
Але його убили.
Все.
Нема.
Стріляли справжніми кулями
У людину без зброї.
І попливла його кача по кичині.
До могили сироземельної.
До могили Героя.
лютий 2014 – лютий 2018