У світі ще стільки не пізнаних нами людей!
Варто тільки уважніше подивитися… Але зараз я не говорю про тих творчих і талановитих, хто ходить поряд з Вами, і чий талант поки що неафішований. Про них я скажу колись :).
Зараз я пишу про тих, хто уже жив і, кого вже нема поряд знами. Але той хтось залишив нам щось справжнє.
Сьогодні я відкрила для себе Вероніку Тушнову, твори якої я знала уже кілька років, проте не знала хто автор тих душевних слів. Схожою історією було знайомство із творчістю Едуарда Асадова…
Тож я висловлюю вдячність одній дівчині з міста Харкова, яка любить квіткове дихання, за те, що мій світ став ще більш поетичним завдяки Вероніці Михайлівні Тушновій.
PS: її відомі слова: “Не отрекаются любя. Ведь жизнь кончается не завтра. Я перестану ждать тебя, а ты придешь… Совсем внезапно. Не отрекаются любя!”