Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.
Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.
Ми будували її довго,
Місяці.
І возвели прозору
Та холодну.
І хоч моя рука
Іще в твоїй руці
Та я боюся,
Що це станеться сьогодні.
Ти скажеш те,
Що ще ніколи не казав…
Ми на прощання
Дивимось взаємно.
Отож топлю свій ранок
В хвилях кав.
Звикаю.
Що тебе уже немає в мене.