все, я звільняюся, подумала я і… нічого не зробила. Тобто, ні, я пішла і зробила собі чаю з мелісою, щоб заспокоїтися :).
Не можна було звільнятися.
Ментори сказали.
Карти так лягли.
Купа інших життєвих обставин – ну, все як завжди.
Одним словом, звільнилася я аж через 10 місяців…
Але зате як!
Писати усю драму тут не буду.
Але усе склалося зовсім не так, як я планувала 😂
Звісно ж, склалося краще.
Так-от я це до того веду, що сьогоді може бути дуже погано.
Усіх нецензурних слів не вистачить, щоб висловити глибину і ширину проблеми.
Але це тимчасово.
Не припиняємо мріяти
Продовжуємо дуже хотіти.
Але поки що, безупинно робимо свою роботу у тому місці, де перебуваємо зараз.
Навіть, якщо воно НЕ є місцем мрії і звідти хочеться кудись далеко втекти…
Твої ангели все бачать