По небу темному розсипались зірки.
Хтось не вберіг –
А от мені від того радість.
І ніч годинами
Дається вже взнаки.
І небо темне вишиває рівно гладдю.
Пригадую.
Так, спогади свої
Судити важко.
Доле моя, доле…
Зірки розсипав хтось по небу,
Не вберіг
Але ж яка краса тепер навколо!
Ні, я не сплю.
Адже, хіба отут заснеш?
Я і забути
Все була би згодна.
Проте, лиш плутаюся
В лабіринтах власних меж.
Вдивляючись в зірки,
Й нічні полотна…
