В житті трапляються поразки
В сплетінні горя й неудач,
Тому як хочеться – будь ласка,
Сідай над ними й тихо плач.
Позначка: життя
Категорії
Бути слабкою
Так хочеться бути слабкою.
Хоча б на якусь лише мить…
І знати, що поруч з тобою
Є той, хто тебе захистить.
Від сліз. І від слів нехороших.
Сховатись за мужнє плече.
Є дещо цінніше за гроші –
Це погляд коханих очей.
Категорії
Для друга
Ти когось собою ощасливиш.
Адже ти…
Ти не такий як всі.
Ішла вона скована.
Душа, мов заламана.
Не бачила променів –
Котилася каменем.
Заплуталась в пристрасті.
Сама все заплутала.
Не хочеться близькості,
Бо близькість є путами.
Категорії
Батькам
Дякую моїм Батькам
В житті у нас
Є дві людини
Нема й не буде
Їм заміни.
Бо це вони…
Це мама й тато.
Така в них доля –
Нас чекати…
На кожну звісточку
І слово,
Вони –
Це втілення любові.
Вони нас приймуть
І зігріють…
Їм тяжко.
Та в очах – надія.
На те, що ми
Щасливі будем.
І найріднішим в світі людям
Дамо ми радості хоч трохи.
За їх тяжкі батьківські роки…
Тож пам’ятайте,
Що десь там
Матуся молиться,
Щоб Вам
В житті не так як їй жилося.
Хоч вкрила сивина волосся
І в тата сили теж не ті,
Батьки не вічні…
Тож в житті,
Рідненьких їх не забувайте
Пишіть, дзвоніть і приїжджайте
2002
Категорії
Для друзів
Пробачте усі.
Не тримайте образ,
Бо я не хотіла поранити вас.
Буваю я часто в житті неправа,
Тож, вибачте, прошу, за фрази, слова…
Бо я – як і всі: коли серцю погано,
Або коли рушаться мрії і плани,
У цьому виню всіх людей окрім себе,
Але так не можна…
Точніше – не треба.
Категорії
Т. Г. Шевченку
Його портрет: в руках «Кобзар»
І сам він – символ, проповідник,
В карих очах туга і жаль
За нещасливих і за бідних.
За всіх людей, за наш народ,
Що в ті часи був розіп’ятий,
А він не міг на це дивитись,
Не міг він просто промовчати.
Тож, слава Богу, що писав
Правду у віршах, думки в прозі
Він подавав усім надію,
Хто йшов по визвольній дорозі.
Скидав кайдани, він – бунтар
Один серед людей безсилих,
Та вистояв, в його віршах
Пани, царі вогнем горіли.
Тому він був поет народний,
Життя було, як і в усіх,
Були печалі, були біди,
Та жив і виживав, як міг.
Глибокі зморшки на обличчі
Це є роки заслань, неволі.
Це – ніби струни його кобзи,
Де життям в змаганні доля.
А він – Кобзар, поет, художник,
Звичайна і проста людина.
Шана, подяка Україні
За гордість. За такого Сина…
2000
Просвіта – наша берегиня,
Розширює наш рід і нині
Освячує, будує, славить
Свої краї, свою державу.
Вона не забуває предків
І зараз їй в житті нелегко
Тому допоможіть їй, люди!
А Вас “Просвіта” не забуде…
2004
Ви – Українці!
Тож будьте достойні цього.
Це є звання,
До якого нема що додати.
Ми усі – браття і сестри.
Ми – сила… Народ!
І поєднали в собі
Схід
І гори Карпати.
Нас не зупинять,
Бо ми усі разом йдемо.
І побратались
В неспинній свободі Майдану.
Вибір всіх нас:
Помаранчевий шлях перемог.
Разом!
Бо ми – це народ.
Ми – прості громадяни.
Так!
Ми сказали,
Бо сили немає терпіть.
НАШ час прийшов
І пора вже настала для бою.
За Україну,
За чисту небесну блакить,
І за народ…
Що свободу веде за собою.
Очі відкривши
У сяйві небесних зірок,
Бачим – мільйони героїв
Зріднились в єдине…
Ми – Українці.
Тож будьмо достойні цього!
Слава всім нам!
Хай святиться ім’я України!
2004 рік
Пару днів тому була у одному із пересічних гіпермаркетів міста Києва. І там оголосили про те, що “Шановна мама Такої-то Дівчинки! Підійдіть до інформаційної каси! Не турбуйтеся, що Ваша Дівчинка загубилася. Вона знаходиться біля нас і чекає!”.
Happy end.
Я хочу любові.
Я хочу уваги,
Я хочу серйозності, а не розваги,
Іще дуже хочу за руку пройтися,
Коли в небесах є із золота місяць.
Я хочу під літнім дощем прогулятись,
Я хочу любити.
Я хочу сміятись.