Вирости можна із сукні.
А можна – з думок.
Не поміщатися в те,
Що плекалось раніше.
Ні, це не зрада собі,
А потреба зробити ривок.
Щоб не спинитись
На рівні вже прийнятих рішень.
Позначка: життя
Категорії
Начальству України
Ви боїтеся правди.
Правда б’є.
Вона безжальна
І водночас дуже щира.
Ховаєте подалі все своє,
Вважаєте себе
Розумними безміри.
Це щастя – мати дім, куди вертатись,
Куди хотіти ввечері іти.
Дім, який хочеться прикрасити до свята
Ікони ставити.
Молитися святим.
Це неймовірна радість –
Мати стіни.
Які надійні та не зрадять,
Бо свої.
По вартості вони насправді є безцінні.
Хоч без ремонту.
І пишнот.
Але – живі.
Подзвонити бабусі сьогодні.
Не завтра.
І не колись.
У хатині побіленій, скромній
Вдвох з чеканням вони обнялись.
Поріднилися
З поглядом вікон.
На один і той самий пейзаж.
Їй давно уже час – це не лікар,
А ніким не врахований стаж.
Пожовклі в листі бруківки і асфальти.
Дерева втомлені
Між паркових одинаків.
І дні гортаються немов газетні шпальти.
У круговертях фотографій, заголовків, слів.
Категорії
Позастінне
П’ятою стіною буде стеля
Безвіконний вибілений пласт
У таких огранених пустелях
Пропадає безвісти наш час…
А я хочу, щоб було не марно.
Хочу змісту.
В формах чи без них.
Вірю у спадковість дій.
І в карму,
Що в історії невидимій моїй.
А дощ шумів,
Немов оскаженів.
Зірвався з ланцюгів,
З дахів,
З парканів.
Насправді, дощ –
То свіжості порив,
Щоб сонця промені
Були ще більш жадані.
Душею молодий, а тілом – ні,
Бо молодість сховалась в сивині.
І роки пролетіли так невпинно.
Що наче і не жив.
Однохвилинно.
І все минуло так одномоментно.
Хвилини щирих і глибоких сентиментів.
І вічність довгих, аж утомлених чекань…
У ейфорії переможених змагань.
Але ж і поряд з тим – гірких поразок.
Занадто багато слів про ціни і цінності
У реченнях із прихованим змістом.
І все об’єднали єдиним знаком рівності
На жаль, без протестів.
І тільки зимно над містом.
Я відновлюватиму ліпку на будинках
Ще живих,
Але дуже запилених
І складатиму сторінка до сторінки
Книги,
Віддані мені старожилами
І попливли роки,
Як листя по воді.
Життя пройшло
У невловимій круговерті.
Ось тут ми вчора ще:
Наївні й молоді,
А вже сьогодні
По-осінньому відверті.