Вирости можна із сукні.
А можна – з думок.
Не поміщатися в те,
Що плекалось раніше.
Ні, це не зрада собі,
А потреба зробити ривок.
Щоб не спинитись
На рівні вже прийнятих рішень.
Ні, це не втрата своїх ідеалів.
Це – пошук нових.
Рух навмання, коли слухаєш
Внутрішній голос.
Аніж плестися за модою,
Де автор – не ти.
Дні проїдати.
Себе проживаючи кволо.
Я закликаю рости.
Хай дивуються ті,
З ким були спільні простори
Трамвайних зупинок.
Скажуть услід: вона – дивна.
Але ти їх прости.
Інакшими можуть бути
Тільки внутрішньо дорослі.
І вільні.