жіноче щастя Архіви

Хризантемне щастя

Posted on 09.12.2020 by Марина Кузьменко

Моє з тобою щастя – хризантемне.
Ніяке не трояндове,
Облиш.

І я натхненна уже тим, що ти у мене
Зайняв оту найчоловічішу із ніш.

І у твоїх щоденно-різних іпостасях.
Я віднаходжу соковенну і мою.
А знаєш що таке жіноче щастя?
Чути ранково: "Я тебе люблю".

Вирости можна з думок

Posted on 01.04.2018 by Марина Кузьменко

Вирости можна з думок, які визначали внутрішні кордони раніше. За фото дякую luciazolea

Вирости можна із сукні.
А можна – з думок.
Не поміщатися в те,
Що плекалось раніше.

Ні, це не зрада собі,
А потреба зробити ривок.
Щоб не спинитись
На рівні вже прийнятих рішень.

Ні, це не втрата своїх ідеалів.
Це – пошук нових.
Рух навмання, коли слухаєш
Внутрішній голос.

Аніж плестися за модою,
Де автор – не ти.
Дні проїдати.
Себе проживаючи кволо.

Я закликаю рости.
Хай дивуються ті,
З ким були спільні простори
Трамвайних зупинок.

Скажуть услід: вона – дивна.
Але ти їх прости.
Інакшими можуть бути
Тільки внутрішньо дорослі.
І вільні.

Крик одинокої жіночої душі

Posted on 05.03.2018 by Марина Кузьменко

Хочеться, щоб усі жінки були по-жіночому щасливими. Тоді б увесь світ став щасливішим. Photo credit: Jodi Bodtke

Безумовно, є випадки,
коли щастя жінки – в її роботі. Проте…

Роки спливали, але щастя все не йшло.
Не йшло,
Хоч серце його вечорами кликало.
Як жаль, що залишилися у пам’яті безликими.
Всі ті, з ким жевріло
І щось було.

І хто зна як промовити гучніш,
Що то найбільша мрія
Потаємна.
Схована.
Щоб ввечері чекав додому хтось.
А не якісь сюжети.
Епізодичні спомини.

Бо щастя жінки – не в роботі.
А в сім’ї.
У чоловікові. У дітях.
У домашньому й тихому.
Щоб ввечері чекав додому хтось
З життєвими турботами
І щирими утіхами…

Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло ?

А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую ? ✉️ ?

Про платонічне

Posted on 26.10.2017 by Марина Кузьменко

Про платонічне і погляди навзаєм

Твоя нетиповість мене провокує на роздуми.
Я хочу зректися їх. Годі.
Мій світе, спинись.

Ти вмієш писати красивими довгими прозами.
І, може, ми навіть були
Одним цілим колись.

В житті у минулому.
Може, були ми обвінчані.
Бо надто ти мій.
Тільки вголос мене не читай.

Ти ж знаєш, що нам
Не потрібні словесні освідчення.
Краще заваримо чай.

На двох,
Щоб у присмаку
Нам дуже цінної міцності
Ми знов у розмовах
Безмежились в просторах тем.

Загладивши гострі кути
Наших все-таки різностей.
Поглядами навзаєм.

Щастю життєвої осені

Posted on 01.09.2014 by Марина Кузьменко

Вірш, що мав бути написаний у шістдесят,
але написався раніше…

І попливли роки,
Як листя по воді.
Життя пройшло
У невловимій круговерті.

Ось тут ми вчора ще:
Наївні й молоді,
А вже сьогодні
По-осінньому відверті.

І може не тебе
Обрала б я.
Та погляд твій
І рідний, і глибокий.
Сказав, що вимір твого щастя
Це – сім’я:
Я переконувалась в тому
Рік за роком.

Волосся кольору каштанів
В одну мить
Покрив легкий
Напівпрозорий іній:
То холоди,
То вітер налетить…
Я рятувалася
Теплом твоїх обіймів.

Невпинний час.
Він і глядач,
І всім суддя…
Нас огорнули вже тумани
Зовсім сиві.
Замерехтіло фотокартками життя
А ми відверті.
Й по-осінньому щасливі.

Щасливій нареченій

Posted on 31.08.2013 by Марина Кузьменко

невеста, жених, наречена, наречений, groom, bride

Вірш щасливій нареченій

Юлі, яку зробив щасливою Богдан :)

Я не бачила тебе красивішою.
Хоч пережили ми разом багато різного.
З тобою ми заслухалися тишами.
І милувалися хризонтемами пізніми.

І може світ загалом не пригадує,
Що ми були не по крові, все ж сестрами.
Пам’ятаєш із вікон наші райдуги?
І трамваї, що стукотіли оркестрами.

Я не бачила тебе щасливішою.
Це читається в порусі й погляді.
Білий колір тебе возвеличує.
Запам’ятаю тебе такою для спогадів.

Ти – безмежно світла й осяяна.
І навіть, коли ми вже будемо сивими.
Пам’ятай, що у тебе завжди є ті,
Хто обійме сестринськими крилами…

31 серпня, 23.30

Я тебе

Posted on 11.02.2013 by Марина Кузьменко

красива дівчина, гарна фотографія, дівчина і хлопець, красива пара, beautiful Ukrainian woman — Я тебе люблю.Сказане двічі. Чоловічим та жіночим голосом.

отака я колись була :)…

Я писала ці слова на водограях,
Віддавала все хмільній воді.
І отам, де небо чисте і безкрає,
Я писала хмарами тобі.

Я піском в пустелі, в буревії,
А вночі під золотом зірок
Не утрималась. Окрилено в надії
Написала свій простий рядок…

Так, я грала музикою в нотах
І спалахувала в сотнях різних гам.
Ми стояли поряд і навпроти.
І, не давши волю всім словам,

Я у погляді з-під вій вугільно чорних
Мовчки світ до ніг тобі стелю.
А собі я залишу бездонне море,
Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

2007

Наполовину правда

Posted on 24.01.2013 by Марина Кузьменко

красивая девушка, фото романтической девушки, девушка романтика портрет, красива романтична дівчина — Вірш написаний із холоду і спогадів… Фото невідомого автора

Хоч його і не коронували, але цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011”

Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.

Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.

А я йому не можу.
Бо ти прийшов зігрітися.
Лиш холод так вороже
Крадеться в світлі місяця.

І тихо йде по саду.
В думках гортає спогади.
Стіл вдягнений картато.
І ти… Прийшов із холоду.
2010

Щасливій відучора

Posted on 02.01.2013 by Марина Кузьменко

Красивая девушка за руку с парнем, девушка и парень за руку, любимая за руку, счастливая женщина, hand in hand woman man

Щасливість, яка відчувається у погляді :). Фото Юлії Кільдішової

Чудово бачити рідних людей закоханими і коханими…

Я знаю,
Ти щаслива відучора
Від світла
Подарованого ним.

Ти чуєш?
Твої ангели говорять,
Що не страшна тобі тепер
Морозність зим.
Що ти сміятимешся
Поглядом весняним
Над хуртовинами.

І вітер майже вщух…
Ти чуєш?
Вони кажуть
Ти – кохана
Навіть у заспівах
Холодних завірюх.

Бо ти окрилена
І зіткана зі світла.
Він променів тобі
Не шкодував
Я бачу:
Відучора ти розквітла
Заграла в кольорах яскравих барв.

І твої ангели
Також усе це знають.
Адже кохання –
То від них тобі дари.

Тож бережи
Себе і своє сяйво
Які б не дули
У житті вітри.

Жіноче. Посміхнись

Posted on 24.11.2012 by Марина Кузьменко

Ти бігла мила й безтурботна
За руку з вітром ви взялись
І світ услід кричав щодуху:
Дівчинко, посміхнись…

Ще мить.
Ти – юна і смілива
До сонця тягнешся у вись.
І чуєш голос рідний, милий:
Доню, посміхнись…

А ось вже із тобою поряд.
Той, хто зі снів прийшов колись
Ви разом в щасті, і у горі.
Кохана, посміхнись…

І зовсім скоро, за пів миті
Ти уже в сяйві дитячих лиць
До тебе тягнуть рученята:
Мамо, посміхнись…

То все вона – доля жіноча.
Привід для радості є скрізь.
Лиш підійми до неба очі
І просто посміхнись…

PS: наступний вірш цієї серії буде містити такі рядки “Професіоналкo, посміхнись!”, “Громадянко, посміхнись!”, “Добродійко, посміхнись!”, ну і звісно “Українко, посміхнись!” :).

Майбутнім стінам

Posted on 04.02.2011 by Марина Кузьменко

Ми не можемо передбачити нашого майбутнього і в якому місті ми опинимося завтра — Мої роздуми про стіни і майбутнє. Фото by_dement.eva

Цей вірш не претендує на серця і похвали, загальне розуміння і схвалення. Вірш не для масового читача.

Одна хвилина думок. А точніше планів. Хоча, ні – роздумів.

Послідовність слів, що час від часу мене турбують, не даючи потонути у буденному. Фрагментарнo.

У мене уже є схожий дивний вірш про штори. Тепер буде ще й про стіни.

А що там буде потім?
Напишем на звороті
Напевне, фотографій
А може навіть книг

І те, що буде далі –
Далекі магістралі
Або сусідні стіни…

Хоч краще вже без них –
Без зайвих обіцянок
І завтра буде ранок,
Який ніщо не змінить
Проте, й не поверне
Життя в колишнє русло

Навряд чи вже відпустять
Тебе сміливі мрії
Хоч може ще й мине
Два дні. Або три роки
І буде слово «спокій»
Хотілося? Отримай.
Але одна з умов:
Що ти свободу втратиш,
Натомість будуть стіни.

Хоча…Напевне, варто
Була б лише любов.

2011, лютий

Жінка щаслива…

Posted on 03.02.2010 by Марина Кузьменко

Кожна жінка щаслива по-своєму. Тут - моє бачення жіночого щастя

Жінка щаслива сім’єю.Тим, що вона є кохана,Тим, що в родині із неюСонце встає вранці рано.

жіноче щастя