Цей вірш написано конкретним людям. Однак, їхнї фото не варті того, щоб розміщувати їх тут. Тому вирішила розмістити їх – фотодокази моєї віри у зміни, які, на жаль, не відбулися :(
Ви боїтеся правди.
Правда б’є.
Вона безжальна
І водночас дуже щира.
Ховаєте подалі все своє,
Вважаєте себе
Розумними безміри.
І кожен зачекавсь на п’єдестал,
Підготувавши груди і голови
Для золотих медалей, гучних справ
І для вінків так гарно плетених, лаврових.
І кожен є
Найрозумніших з-поміж всіх.
А кожна є не менш, ніж королева.
Хоча насправді у очах Ваших пустих
Не сила й розум,
А лиш тінь від пащі лева.
Ви є зав’язані у вузлові звязки
А руки…
Хоч без крові, та не чисті.
Тож посміхайтесь ширше крізь роки
Кажіть промови гарні урочисті.
У вас є статус,
На додачу зверхність
Слів нема.
Як у останній сцені “Ревізора”.
А правда
Поки що мовчить.
Сліпа й німа.
Проте все зміниться…
І, сподіваюся, що скоро.
Задощило у нас на Подолі Вряд будинки намоклі й старі. Їх заплутані стомлені долі Світлом вкрили стрункі ліхтарі.
І від того він став затишнішим. Вітер сквером неспішно гуля. Стурбували розмірену тишу. Лиш краплини з гілля.
Кожен двір, куполи і фасади. Варті поглядів й тисячі слів.
Я іду по життєві поради До Валів…
14 вересня 2013 року. Під дощем на Валах.
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую ?
Є люди, які мене дивують. У хорошому значенні цього слова :).
На жаль, з більшістю з них мені не доводилося зустрічати. І вже не доведеться, адже їх земне життя, у більшості випадків, уже завершилося.
Проте, як кажуть поціновувачі вин, “послевкусие остается”. Це – враження, яке залишають їх роботи і досягнення. Навіть біографії таких людей виступають як приклади для наслідування і натхнення.
Щоразу, коли заходжу в Національну бібліотеку імені Володимира Івановича Вернадського на Московській площі у Києві, я дивлюся на його бюст напроти входу і думаю про вічне.
Звісно, мені було б цікаво також дізнатися який у нього був колір очей або улюблена страва :).
Але наразі, такі подробиці заховані за роками і архівами, тому дивлячись на його погруддя я намагаюся відповісти на питання “Як?”.
Як він зміг пересилити реалії і займатися самоосвітою?
Як він зумів зберегти добре серце і турбуватися про інших, коли його самого страшенно гнобили?
Як він не русифікувався в умовах усього тотально неукраїнського?
Воістину геніальна людина.
Його день народження справляли два дні назад, 12 березня…
Сукупність кольорів, які дуже влучно репрезентують партійну приналежність нових депутатів Верховної Ради України.
Підвели в село нам газ –
Значить вибори у нас
Нема хліба, нема газу –
Вибори пройшли всі зразу. Народна творчість
Оскільки до мудрості народу не можу нічого більш влучного додати, тож сиджу і вже цілих два дні тихо сподіваюся на те, що Батьківщина, Удар та Свобода стоваришуються у Верховній Раді; а ще на те, що дідусі з комуністичної партії не посиніють :).
Ну і, звісно, очікую того, що сірі самовисуванці виявляться ніякими не сірими, а з про-українськими думками і діятимуть так, як підказуватиме їх червоне добре серце, а не подарований блакитний гаманець :)
Приблизно в такому вигляді я ітиму на вибори. Паспорта Вам не видно, бо він у лівій руці. А ще у мене буде Посмішка на вустах і Свобода у душі :)
Оце збираюся піти на вибори.
Піду, бо треба ж вигуляти паспорт, а то що ж він цілими днями у шухляді лежить і мовчки засвідчує про те, що Україна мене визнає своєю громадянкою.
А тут така нагода публічно заявити про цей статус…
Як кажуть, себе піти показати, на інші паспорти подивитися :).
Тож іду…
До речі, якщо бути повністю чесною, йду голосувати ще й з іншої причини.
Бо куди ж іще можна піти чудового сонячного дня 28 жовтня, як не на вибори?
Можливо, день буде і ніякий не сонячний, а дощовий і холодний – нічого, парасолька теж вигулятись проситься разом із паспортом :).
Я навіть розглядаю екстремальні варіанти, що випаде сніг.
Але мене снігом теж не злякаєш!
Адже мої лижі не бачили снігу з минулої зими, тож буде нагода їм показати його…
Одним словом, іду на вибори :).
А якщо Ви ще сумніваєтеся щодо свого походу на вибори 28 жовтня – напишіть мені про це.
Заручившись підтримкою Вашого паспорта громадянина України, а також бажаннями хорошого українського життя, я Вас переконаю.
При цьому буду так старатися і переконувати, що у Вас не буде іншого варіанту як іти на вибори в числі перших відвідувачів на виборчій дільниці свого округу :)… Тож, до зустрічі на виборах!
Michelin уже озадачений. Зірки для нашого українського борщу скоро будуть :) / Michelin has been already challenged. The stars for our Ukrainian borsch will be soon :)
Нещодавно дізналася, що в Україні немає жодного закладу з трьома мішленівськими зірками. Якщо пояснити простими словами то це значить, що усі ресторанні понтові заклади типу “Липский Особняк” в Києві або “Ресторація на Валовій” у Львові трохи не дотягують до світових стандартів якості, асортименту та ексклюзивності.
І тут я подумала що це несправедливо!
Адже я знаю одне місце в Україні, де є все те, що потрібно для Michelin Guide.
Новоприйнятим статтям 145-1 та 145-2 КкУ присвячено
Якщо Ви умієте вишивати хрестиком – Ви безсумнівно знаєте це відчуття.
Це коли уже завершивши якусь частину роботи, знаходиш один помилково зроблений стібок, із-за якого доводиться розпускати усе уже вишите. Оте одне невірно вишите псує усю картину.
У мене сьогодні пів-дня було аналогічне відчуття, що повертаємося до старого, давно пережитого і уже забутого.
У Кримінальному кодексі 1960 року була аналогічна стаття – саджали у тюрму за наклеп. Сьогоднішні плоди життєдіяльності Верховної Ради України щодо кримінальної відповідальності журналістів за наклеп знову додали гіркого присмаку із ароматом минулого.
Маючи таку статтю у Кримінальному кодексі дуже легко фільтрувати все і вся.
Неугодні любителі української правди уже склали свої найнеобхідніші речі у валізку і щоразу публікуючи нову статтю перевіряють її зміст, по всяк випадок…
До речі, у зв’язку зі зростанням кількості ув’язнених по цій статті може відбутися раптове відкриття ще однієї (двох, трьох…) виправно-трудових колоній чи інших аналогічних закладів для такого порушників.
Буде навіть описано позитивний ефект вказаних дій. Типу «створено десяток робочих місць наглядачів». А що, скажете не буде? Буде, звісно! Або щось типу «Україна нарешті стала правовою державою». О, так, це буде самий смак, коли фраза «наклепам бій» буде намагатися побороти бренд «стоп цензурі».
Ой, як це сумно – знову вишиваємо чорними нитками…
Я вірю, що День справжної Незалежності у нас ще попереду. Фото by Aleksia
Незалежно від політиків типу Я., бізнесменів класу А., проживання у помешканнях розряду Х. (хрущовки) та належність до соціальної групи Г. (громадяни) – вижити і не втратити себе
Незалежно від регіональних “русских языков” продовжувати спілкуватися українською мовою.
Незалежно від української правди вірити в українські мрії.
Незалежно від глобалізації – любити українців, українок та українське.
Незалежно від великої кількості брудних вікон у житті кожного простого українця – дивитися на небо і бачити не плями на склі, а сонце…
Я щаслива, від того, що Україна – незалежна.
І взагалі хотіла написати щось гарне про наші жовті колосисті поля та блакитне небо, але ж відчуваю, що не на часі. Реальність нашої незалежності має зовсім інші непривабливі кольори.
Тож, напевне, іншим разом.
В інший День Незалежності…
