Тож, якщо говорити відверто, я думала тихо радіти його наявності у моєму житті та зайвий раз не турбувати Вас його гарними фотографіями. Але… не втрималася :).
Ну як таку красу можна сховати :)?
Так що розповідаю як все було: я вирішила, що кошик із квітами уже не актуальний у нинішньому сезоні, тому піддалася віянням модних новорічних трендів.
Адже усі супермаркети сніжинками і гірляндами завішані!
Так що завдяки потужній ширпотребній промисловості Китаю я теж обзавелася гарною гірляндою. Спасибі старому дядьку Гуглу – я віднайшла заспокійливі ліки для велосипеда на час процедури стилізації :).
Ну, і одного пізньо-листопадового дня це сталося…
На цьому тексту більше нема.
Їжджу тепер виключно ввечері, бо вдень мій жовтий красень виглядає неефектно :).
Тож якщо побачите мене на вулицях – кричіть “Привіт!” і я Вас почую, зупинюсь, і навіть дам покататися :)
Отак-от! Тож до зустрічі на дорогах і на тротуарах :)
Стою на асфальті я одягнена й обута… і на жовтому велосипеді :)
Фото директриси смайликових проектів :) / Фото директрисы смайликовых проектов :).
Інколи я серйозно думаю над тим, щоб змінити професію.
Найчастіше це трапляється напередодні чийогось Дня Народження або масових свят типу Нового року чи Пасхи…
Адже тільки вчитайтеся як солідно звучить “директор листівкових проектів” :).
Я буду займатися улюбленою справою: творитиму і підписуватиму свої листівки, даруватиму і малюватиму смайлики та ще й носитиму такий високий титул.
Звісно, роботи буде вдосталь, адже нікого не можна забути. Усіх треба привітати!
Проте куди від цього подінешся – така вже моя директорська доля :).
При цьому, я впевнена, що усі інші директори із родини СЕО чи племені managing/associate/executive будуть по-доброму мені заздрити.
Бо їм же теж дуже хотітиметься взяти участь у моїх листівкових проектах.
Але ж не все так просто! Листівкова робота вимагає відповідного рівня кваліфікації: смайлики мають бути щирими, а слова – справжніми і від душі…
Водночас, і винагорода тут теж достойна :)!
З усього світу на банківський рахунок летять відсотки радості отримувачів листівок і з часом цінність отих слів, написаних на папері, збільшується!
Тож я думаю, що після цієї короткої правди навіть ви уже почали думати над зміною професії :).
Або хоча б роботою у цій сфері на пів-ставки :)
Рецепт куті у картинках – це справжня знахідка для гурмана-любителя, який хоче поласувати українською народною стравою. Готові до гастрономічних пригод? Тоді ми починаємо!
Ви тільки погляньте на цю ялинку :) / Вы только взгляните на эту ёлочку :)
Я знаю, що заглядати у чужі вікна – некультурно.
Але я нічого не можу з собою зробити :)!
Я просто шалено люблю новорічні ялинки у вечірніх вікнах :).
Дивлячись на кожну ялинку так і хочеться загадати бажання, а ще більше – хочеться, щоб те бажання збулося…
І взагалі – вони так додають особливого настрою і атмосфери свята :)
Тому прохання до усіх громадян, хто живе на першому поверсі: не закривайте гардинами Ваші вікна, показуйте красу Ваших ялинок :).
Ну, а усім любителям позаглядати у новорічні вікна і помилуватися красою ялинок… щирий респект :))).
Я повністю розділяю Ваші погляди і прихильності :)!
Все забуваю написати одну дуже важливу для мене новину. Я втретє стала автором. Ну, в плані автором своїх же творів :). Тобто Департамент інтелектуальної власності при Міносвіти видав мені свідоцтво від 21 квітня 2011 року № 38079 про це. Так що усі мої твори захищені потрійною товщиною авторських прав :))).
Я бачу, що Ви уже заховали свої теплі речі, зимові рукавички, шкарпетки та іншу утеплювальну атрибутику… Рано, любі мої, рано :).
Бо вже у наступному кадрі я спостерігаю іншу картину: як Ви дивитесь на травневий термометр і повертаєте усе тепленьке назад до своєї шафи :)…
А ще я чую голоси. Так, і вони з наближенням трьох вихідних стають все сильніші :). Я чую голос Ботанічного саду, музеїв, церков, сенсейшенів та кінотеатрів, які просто наввипередки запрошують: “Прийди до мене, прийди :)!”. І чесно кажучи, я б на Вашому місці розгубилася…
Я уже знайшла декілька хороших людей, які згодні мене підтримати. Тож тепер виношу свої думки на розсуд Інтернет-загалу :). І не просто пишу, щоб Ви почитали, а ще й публічно пропоную приєднатися.
А тепер до самого головного.
Я протестую проти закінчення вихідних днів, які виявилися такими теплими, зелено-травними і чудовими, але… водночас такими короткими :-/.
Я категорично проти того, щоб трудящі припиняли свої шашличні роботи у лісах і переміщалися в більш обмежені офісні простори.
Якщо Ви уже пофарбували крашанки, то ми з Вами повністю солідарні, бо я уже теж :).
І, займаючись цим дуже цікавим заняттям, я думала про те, що не зважаючи на усі новітні технології та віртуальне життя, ми усі хочемо традиційності та затишку.
А оті всі обговорення на форумах рецептів випікання паски, електронні пасхальні листівки чи нові барвники та наклейки для крашанок (від яких, до речі, категорично відхрещуються наші бабусі :) – це всього лише сучасна форма старого змісту.
А зміст цей незмінний – за тісним родинним столом зібратися у Великдень і провести цей день душевно та радісно.
Тому вимкніть Інтернет та проведіть у ці святкові дні більше часу із тими, хто Вас радує своєю присутністю поряд.
А оскільки я намагаюся, щоб слово з ділом не розходилося, моя рука сама тягнеться вимикати Інтернет :).
Але не зважаючи на це… я ще встигаю привітати із святом кожного, хто мене читає :).
І при цьому – навіть встигаю побажати, щоб ота свічка, яку Ви запалите при освяченні паски, зігріла Вашу душу і освітила Вашу долю :). Хай пасхальний кошик буде повний, а настрій – безхмарно веселий :)! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Мамі треба робити найприємніші подарунки, радувати її, адже вона нам дала найбільше з усього можливого - життя. Цей вірш для мами має допомогти та надихнути
Подаруйте мамі зайву квітку Адже мамі вона буде дорога Будьте їй теплом, що ніжить влітку, Сонячним, Немов веселкова дуга.
Сьогодні у мене для Вас є дві новини: хороша і дуже хороша :).
Почну з першої. Отже, якщо Ви читаєте зараз ці слова, значить Вам це вдалося! Ви пережили Новорічну Ніч 2011.
Ваші шлунок та печінка – герої. А Ви – усміхнена зацілована істота, яка усю ніч раділа приходу білого Кролика :).
Якщо Ви не пам’ятаєте з ким Ви обнімалися, як часто це було і хто була та брюнетка або отой гарний блондин – не переймайтеся. Адже вони цього теж, певно, не пам’ятають :)
Тому не припиняйте бажати чогось. Або когось чи комусь. І тоді 2011 рік стане по-справжньому Вашим :)
Іще трохи
Я роблю коллаборації. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. Як порядна молода людина, маю Тік Ток :). А ще інстаграмлю вірші, коли на те є відповідний настрій. Додатково, я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
