Аспіранту в нас відкриті всі дороги:
У читальний зал і у архів.
І не чекає він від інших допомоги
Хіба що пари всім незрозумілих слів.
Щоб написати їх, і вивчити завчасно
Внести у зміст і в автореферат.
Бо аспіранту зрозуміло без пояснень:
Такі слова – це діаманти в п’ять карат!
Як же чудово бути студентом :)
Мені сімнадцятий минало
На пари йшов я в Універ
Мені так любо-любо стало
Я пам’ятаю як тепер,
Коли ту пару відмінили
І викладач був не прийшов.
А раз на пару ми забили,
І потім ще забили знов…
Я із тубусом під руку
Йду із ранку на науку
А як чесно до дрібниць,
То зізнаюсь:
Силоміць він мене веде на пари.
Не лишилось в мене чарів,
Щоб домовитись, не йти…
На такі тяжкі труди.
Це сталося зі мною сьогодні.
Як завжди, погода не віщувала нічого поганого, навіть навпаки :).
Але ж не могло все складатися аж так чудово!
Тож я нічого не підозрюючи, в одному з ВУЗів столиці натрапила на секретний обєкт.
Самі розумієте – в силу студентської таємниці я не можу розповісти Вам де він знаходиться, проте фотографією поділюся.
Хай бачать усі яке у студентів сесійне оснащення :)
Так от.
Це звичайне студентське бомбосховище :).
Правда на фото бомб не видно, а зафіксовані лише малогабаритні снаряди.
Проте, я – як очевидець, можу засвідчити, що там ого-го ще скільки засобів для врятування потопаючого на екзамені :).
Тож якщо комусь потрібна адреса цього засекреченого місця – так тому й бути, за пару смайликів я поділюся нею з Вами.
Але відразу кажу – оті бомби і шпори – вузько спеціалізованої дії. Тобто зважаючи на місце їх залягання, вони безсилі перед вищою математикою і можуть тільки трохи знешкодити філософію :)
А ще прошу звернути увагу на скотч, який ненавязливо лежить у кутку бомбосховища. Це залякувальний засіб спеціально для тих, хто багато говорить про це секретне місце :).
Тому, щоб не відчути на собі його дію я швиденько замовкаю і ставлю крапку в усій цій історії :).
Студентові для щастя
Потрібно небагато
Всього лиш “передачка”
Від мами і від тата.
Омріяна коробка.
Чи сумка. Чи мішечок.
А можна і в купюрах,
Що теж завжди доречно.
І чому вихідні такі короткі???
І чому планів на вихідні так багато?
І чому понеділок буде уже завтра?
І чому вже година ночі,
а я ще не лягаю спати…
А була ще п’ятниця нещодавно
І так думалося про гуляння і хорошу погоду.
Отакі хороші були плани
А понеділок підступно почався (по ходу :))…
А я сиджу, щиро каюсь і дуже надіюсь,
Що вихідних наступних буде вже більше
І тоді я напишу якогось шедевра.
Або як мінімум – про вихідні нового вірша :)
2005
Написано спеціально до професійного свята студентів.
Тобто, на 17 листопада та 25 січня :)
Студенти – це такий народ,
Який не може без пригод,
А їх, до речі, вистачає:
Підступна сесія чекає
Чи причепився викладач –
Тоді уже хоч сядь та й плач…
І, більше всього, тепер теж кілька днів не писатиму. А знаєте причину? День Юриста. Просто морально відходитиму від такого свята :)
Закони складені у папки.
У кодексах якісь закладки
У голові – якісь статті
І захист права на меті.
Якісь питання? Йдем до суду.
Проблеми?
Вирішать!
Не буде!
Коли до справ взялись вони –
Феміди дочки і сини.
Сьогодні ні з того, ні з цього захотілося поїхати в КПІ :).
Отак от просто і без причини. Довелося їхати. Адже серцю не накажеш…
Звісно, можна було наказати серцю, сказавши, що після роботи, треба їхати на місце проживання, але, якщо чесно, відмовляти себе не хотілося. І я поїхала :).
НТУУ “КПІ” у цьому році святкує 110-річчя (передаємо привіт студентам 1898 року :)).
Але я люблю КПІ не тільки за це, а за ще мільйон інших подробиць, які знають ті, хто там навчався.
І, до речі, як з’ясувалося, серце покликало мене саме вчора у КПІ не просто так. Бо просто так нічого не буває :).
Учора був день двадцятки! Це супер свято всього Tower-a, нашої “книжечки” :).
То є все рідне, таке своє… Хто в курсі – той зрозумів про що я.
А хто не в курсі – то і не треба зайвими бітами пам’ять заповнювати :).
Просто я хотіла написати, що інколи дуже корисно закрити очі на проблеми сьогоднішні та піти в місця, де з приємністю ходилося вчора :).
PS: Тим більше, коли погода цьому сприяє і просто підбурює до таких от вчинків :)
Якщо Ви не знаєте що таке Проінет – для Вас же гірше :).
А якщо бути ще точнішим, то Ви багато чого втратили.
При чому під фразою “багато чого” розуміється шість семінарів у НТУУ “КПІ”, Могилянці та Університеті Тараса Григоровича (в сумі, якщо мій калькулятор правильно порахував – виходить 18 семінарів, де буде висвітлена вся правда Проінет).
Я люблю КПІ.
Тут є друзі мої.
Це мій дім на найближчі ці роки.
Тут є радість і сміх для студентів усіх.
І веселощів ллються потоки.
Рученьки терпнуть,
Злипаються віченьки.
Боже, чи довго тягти?
Це перша пара.
Ну, як же не хочеться
Ранком на неї іти.