1 серце :) 14 сподобалося
Loading...
0

цитата про межі

Цитати безмежних людей. Погляд Мері - вірші про життя і цитати про щастя

Цитати безмежних людей

Не вір своїм очам. Усе, що вони бачать, це межі.
Довіряй внутрішньому зору

Річард Бах. Чайка Джонатан Лівінгстон – Фоліо, 2008 – 126 с. – с. 123

 

Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)
Поділитися з іншими
1 серце :) 47 сподобалося
Loading...
0

Небо над нами

Небо над нами - вірш Марини Кузьменко про сенс життя
Щоразу, коли під натиском проблем очі самі собою опускаються униз – подивіться на небо! За таке експесивне фото я дякую caitlin bellah

Завдяки Олі Л.

Це надзвичайне небо
Там, над нами…
Від нього в мене
Просто зносить дах.
Є речі, що не названі словами,
І є щось вище,
Ніж оцей наземний прах.

Отак із небом:
Я живу і вже
Не криюсь.
Бо що ховати?
Зазвичай крадуть земне.

А я не можу вже інакше.
Не умію…
І спрага ця з роками не мине.

Моє блакитне.
А яке ж воно високе!
Що певно справді
Це – найбільший із скарбів.

Дивлюсь на нього,
І душа шукає спокій,
Якого не знайти
У строфах слів

11:32 05.08.2011

Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)
Поділитися з іншими
1 серце :) 15 сподобалося
Loading...
0

самореалізуйся

фотографии красивой девушки, милые фотографии, фото для блога, влюбленные, интересные фото девушек

Колір твоїх кедів чи кросівок не є вирішальним – ти можеш бути в сто разів яскравішим за поряд сидячих, не зважаючи на якісь форми та кольори.

Якщо ти вважаєш себе обдарованою, нестандартною і талановитою особою – це чудово.
Живи з цією думкою.
Можеш навіть купити футболку з надписом «I am unique».

Або можеш одягнутися відповідним чином.
О, ледь не забула: нестандартні люди так люблять робити собі екстремальні зачіски, носити капелюхи і робити усе, щоб виділитися з натовпу.
Як вони вважають, це допомагає самореалізуватися.

Але у мене для тебе погані новини.

Continue Reading
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 22 сподобалося
Loading...
2

На прощання

стихи о жизни, красивый стих о жизни, стихи о девушке, стих для мамы, стихи для любимой, стихи о красивой девушке

Не зважаючи на те, що прощаємось – ще зустрінемось :). Фото by Vladislav Kobets

Можливо листівка.
І згадка у профілі посмішки.
І ще трохи радості випитих келихів вин.
На жаль, уже вкотре
З мого життя йдуть справжні постаті.
Яким не знайти
Рівнозначно яскравих замін.

І завтра настане вже іншим.
Звичайно настане.
А потім – і келихи, й люди
Проте вже не ті.
Я фото усміхнене
З памяті мовчки дістану
На них ми щасливі.

І хочеться, щоб як тоді
Було трохи тепло
І серце чомусь защеміло
Бо знаю – не буде
У мене вже більше
Людей отаких.

Із ними у чорному
Ми віднаходили біле.
Хоча цілий світ
Нам повірити просто не міг.

Хоча, що той світ?
Коли дружнє плече було поряд.
Зникали не раз
Негаразди в моєму житті.

Листівки і келихи будуть.
Хай навіть не скоро.
Адже не замінні для мене
Всі люди оті…

2011 рік
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 9 сподобалося
Loading...
0

будівельниця-морячка-космонавтка

Я буду будівельником, моряком і космонавтом

Коротка розповідь про мої найпотаємніші мрії :).

Завжди хотіла стати професійним будівельником.
А ще – хорошим моряком.
І звісно ж космонавтом :).

Бо коли знаєш, що будувати у своєму житті – то кожен день хоч бетон для тої споруди помішуєш :).

І коли орієнтуєшся в життєвому морі без компаса – це значить, що допливеш які б хвилювання оте твоє море не тривожили… Та й акули розпливатимуться зі страху :)!

А що вже говорити за щоденний перетин космосів?
Тільки астронавт із високим професійним рівнем може примусити планети розташуватися таким чином, щоб усе вдалося :)

Тому я не відмовляюся від своїх мрій.
І наполегливо продовжую хотіти стати будівельником свого щастя, моряком по своїй долі та космонавтом у щоденних міжпланетних питаннях :)!
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 7 сподобалося
Loading...
0

написане по совісті

Написане, щоб не мучила совість

Написане, щоб не мучила совість

Основний вимір усього у житті – це власна совість.
Слово непопулярне і рідковживане, саме тому – дуже дорогоцінне.
Усім, хто говорить мені услід щось солоне і болюче, я хочу сказати: “Вибачте, я вас не чую“.
Таким я щиро бажаю удачі та самореалізації. Стійте і надалі. Говоріть…

Проте, інколи моя совість не дозволяє мені вчинити так, як того вимагають правила, громадськість або конкретні особи.
Тоді зявляються, на перший погляд, незрозумілі, можливо навіть нахабні вчинки.
Але мене їх думка не сильно хвилює…

Адже той факт, що вночі я буду спати, а не слухати власну сповідь за невчинене, ображене чи невдячне, мене радує більше, аніж чиясь, хай навіть негативна оцінка.

PS: усе вище написане зявилося, бо замучила совість…
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

історія одного київського кактуса

Винуватець події. Photo by meri :)

Сьогодні я розкажу Вам історію одного звичайного кактуса.

Він ріс на простому київському підвіконні і був типовим зеленим створінням, про які, в принципі, не пишуть.
Бо що можна написати про нього, колючого…

Але хазяйка його любила.
Хоча казала йому про це рідко. Точніше, ніколи
Та і в силу темпів сучасного життя їхнє спілкування зводилося лише до однієї-двох посмішок зранку і нетривалого обміну поглядами під час закривання вікна :).

Отак-от і жили.
Але видно той кактус дуже відчував, що його любили.
Хай навіть на відстані і безслівно, адже… одного ранку він зацвів :). Білим, гарним і дуже доброзичливим цвітом :).

На цьому історії кінець, а мій кактус – молодець :)

Адже завдяки цій зеленій і підвіконній рослині особисто я ще раз для себе переконалася: любов – всесильна. Вона може все!
І хоча життя часто буває неприємним і колючим, треба любити його.
І тоді воно теж зацвіте :)
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 12 сподобалося
Loading...
2

людям із минулого / людям из прошлого

серце, паперові серця, сердечка паперові, сердце с бумаги, бумажные сердца

Життя розлучає нас з деякими людьми для того, щоб вони зявилися знову в нашому житті в один (не)дощовий вечір

Я люблю, коли люди з мого минулого з’являються у дощовий і нічим не примітний вечір. І тоді всього здається мало: часу, слів, вина…
Надміру лише двох речей – згадок і поглядів.
Із кожною хвилиною до пам’яті вриваються все нові подробиці пережитого. А ми наввипередки хочемо поділитися враженнями хто що відчував у ту мить, коли… Самі того не помічаючи ми були щасливими :).

 

На русском языке

Я люблю, когда люди из моего прошлого появляются в дождливый и ничем не примечательный вечер.
И тогда всего кажется мало: времени, слов, вина.
Много только двух вещей – воспоминаний и взглядов.
С каждой минутой из памяти появляются все новые и новые подробности пережитого.
А мы наперегонки хотим поделиться впечатлениями кто что чувствовал в то мгновение, когда…
Когда сами того не замечая мы были счастливыми :).

Текст под фотографией: “Жизнь разлучает нас с некоторыми людьми для того, чтобы они появились опять в нашей жизни в один (не)дождливый вечер :)”
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
2

про шовковицю

гарний паркан у когось у дворі, деревяний парканчик огорожа

Крізь такий паркан найкраще спостерігати за шовковицею :). Фото by trs 125

От що не кажіть, а у сусіда шовковиця завжди смачніша :). І це не я вигадала!
Ви самі  можете перевірити, при чому дуже навіть легко :).
Головне, правильно – визначити момент, коли сусід піде на обідній відпочинок. Або просто кудись піде…

Отоді й треба припиняти ловіння гав та кидати усі інші заняття.
Не можна втрачати ні хвилини: треба бігти на дегустацію :).

Перед тим, правда, краще запастися якоюсь скляною тарою (можна навіть двома). А то шовковиця – це такий продукт, якого через годину знову хочеться :).
Так що Ви як хочете, а я піду готувати тару та виглядати – може уже пора вирушати на мої шовковичні справи :)

PS: народна мудрість каже: чим вищий сусідський паркан – тим смачніша шовковиця за ним росте… ех :)!
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
0

Медово пахнуть липи

Як вас не любити, мої липові вулиці :)!!!

Як вас не любити, мої липові вулиці :)?

Я не знаю чи любите Ви спати у трамваї чи метро, але я це роблю регулярно :).
Мій сьогоднішній вірш написаний щодо одного з таких моїх дрімань…
У ньому я по-чесному розповідаю про те, як мої мрії божеволіють від липових ароматів і як мені не вистачає сили їх стримати. Тож вони… починають літати :)


Медово пахнуть липи уночі
У їхній легковітряній задумі,
І лиш трамвай неспішно ідучи,
Цю ніч тривожить у своєму шумі.

І може хтось вже нерозбудно спить.
А я віддамся в любощі дрімоті.
На три зупинки…

Я у пахощах суцвіть.
І у нічних метеликів польоті.
Я в тоні зелені
Заснувших кольорів.
І мої мрії чудернацькі
Й легкокрилі…
Але зупинка.
І трамвай ходу спинив.

У липові солодкі заметілі.
Я вийшла серед ночі.
І пішла
Щаслива. І розніжена у літі.
Як не любити їх?

Я б точно не змогла.
Без вулиць цих,
Що в пахощах залиті…
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
2

цитата про виміри щастя

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

У вікна нашого із нею світу заглядає виноград.
І дуже часто мені здається, що неправильно говорити “велике щастя” або “щастя неземне”.
Адже у кожного воно має конкретні земні обриси і стіни.
У нас із нею воно вміщається всього в 14 квадратних метрах, поділених навпіл…

Кузьменко Марина. Із книги, яка скоро буде опублікована і назва якої, до моменту її виходу в світ, тримається під сімома замками, трьома пін-кодами і ще купою різних охоронних і сигналізаційних наворотів :).
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

моє літакобудування

Я хочу, щоб у мене був літак. Маленький свій літачок, на якому я кружлятиму у блакитному небі

Це дуже просто – будувати літаки :). Фото by_innaminnafly

Найбільше я люблю літаки із аркушів у клітинку. Особливо, коли запускати їх із верхніх поверхів багатоповерхового будинку, а потім дивитися услід і ні про що не думати.
Нікого не згадувати.
Дивитися услід…

Напевне, з даху літаки летять ще краще і красивіше.
І того дня я обов’язково намалюю щось гарне на їх крилах.
Не подумайте, що я умію красиво малювати, але в той день я буду виводити плавні лінії на простих клітинчатих аркушах. Я буду старатися.
Різнокольоровими пастами…
Хоча може до того часу я уже навіть придбаю яскраві олівці.

А після того – я дивитимусь їм услід.
Отак по-котячому сяду на гарячому даху і буду дивитися як мої мальовані квіти летять між поверхами. І як мої мрії на крилах літаків кружляють міжбудинковим простором.

А ввечері втомлені люди ітимуть з роботи і, побачивши мої білокрилі літаки, дивуватимуться. Та ще будуть висловлюватися щодо пустих витрат часу і паперу. Пасти (олівців?)

Хоча… Я впевнена – обов’язково будуть і такі, що підніматимуть голови та поглядом шукатимуть власника тієї паперової артилерії.

З висоти мого даху їх добре видно. Вони теж хочуть зайнятися літакобудуванням.

Головне тільки завтра не забути купити зошит із аркушами у клітинку.
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими