Відсвяткувала сьогодні осінь – наїлася очима оцих червоних ягід. Згодом ще напишу як надихалася жовтим листям і надивилася осінніх доріг та парків. А поки що – тиша осені. Чуєте?
Категорії
Позначка: осінь
Пожовклі в листі бруківки і асфальти.
Дерева втомлені
Між паркових одинаків.
І дні гортаються немов газетні шпальти.
У круговертях фотографій, заголовків, слів.
Остепенилася.
Обсипалась в траву.
Місцями ще смарагдову та юну.
І я вже не іду.
По днях пливу
І по твоїх
Жовтогарячих дюнах.
Вже осіннє відсиріло небо
В надкаштанній туману імлі
Видно тільки дахів гострі ребра.
І поміж ними – прожилки землі.
Категорії
Жовтий затишок Андріївського узвозу
Андріївський Узвіз. Нема чого додати. Є що відчути.
Учора попросила у осені красивого завершення останніх листопадових днів.
Щоб їй було повністю зрозуміло чого саме я хочу – додала вищерозміщену фотографію.
Вона сказала, що постарається.
Категорії
2 жовтня. Re-make 1 жовтня :)
А другого жовтня я змирилася з тим, що осінь як пора року, і як стан душі – неминуча.
Проте, сьогодні у мене вже зовсім інше сприйняття цього тотального жовтого кольору світу…
Тому усім, кого тягне на філософію – я раджу дивитися на фото, що розміщене нижче, 1 жовтня.
А, якщо все-таки більше хочеться чогось такого-сама-не-знаю-якого, і не хочеться працювати взагалі – я пропоную не відкладати це діло і зайнятися справді чимось корисним: перш за все, посміхнутися прямо зараз і, по-друге, подумки (а хто може, то практично) знайти собі таке саме осіннє дерево, як зображено на фото, для своїх осінньо-паркових забав :).
Регулярне заняття нижчезображеною вправою позитивно впливає на власний настрій, а також на настрій усіх людей, які будуть за Вами спостерігати. Тому на власному прикладі не дайте осені погано вплинути на настрій соціуму :)!
PS: я уже собі таке дерево знайшла :-Р
А літа теплого
Вже як і не було.
Зросилася трава
І вся пожовкла.
І зранку
Крізь прозоре своє скло.
Я чую холоду
Осінні недомовки.
Тиха осінь. Гарна осінь.
Мов зійшла з полотен
Ні, тобі це не здалося,
Бо вже справді жовтень.
… накрила небом.
І годинник на зап’ясті.
Мені сказав, що вже
Осінньо-жовтий час.
А у житті все як завжди:
Потреба в щасті
Без зайвих роздумів…
Категорії
правда про один осінній вечір
Привселюдне зізнання :).
Сьогодні о 20.32 у мене стався напад хорошого настрою, що спричинив непереборне бажання співати.
Бажано під гітару :).
І бажано ще з кимось. Благо, що вдома була не я одна…
Тож я щиро зізнаюся в тому, що 28 хвилин гітарних пісень на кухні надихнули мене і ще ряд осіб (усі повнолітні, частково тверезі та усміхнені :) на вчинення таких-от вчинків знову і знову…
Тому, я звертаюся до усіх, хто мене читає: не зважайте на заборони і якісь нікому не потрібні формальності!
Забудьте фрази типу “у мене немає слуху”, і про те, що останній раз ви співали “сама/сам не знаю коли”.
А може Вам хочеться малювати?
Або ліпити з пластиліну :)?
Або фотографувати(ся)?
Одним словом: робіть те, що Вам подобається… І життя Вам за це віддячить :)