Ми гомоніли вітрами обдуті,
Мусонами.
Гайда у гори.
Ще нами не знані й не пізнані.
Ми друзі в любові,
Існуючої поза сезонами.
Марудність життя розсікаючи,
Мов хвилерізами.
Категорії
Друзі в любові
Позначка: натхнення
Твоє вікно було змережене гіллям.
За зиму книги позапилювались в шафі,
Але весна прийшла до тебе іздаля,
Щоб вивільнити душу,
Що під шарфом.
І добре вигрітий під променем асфальт
Заніжився, як кіт попід ногами
Настав час звільнення
Від зайвих роздумів
І пальт.
Час нових зустрічей
Та фотокарток бездоганних.
Весна, ти – неймовірна,
Як мольберт
Я в кольорах твоїх виношую надію
Аж жити хочеться.
Іти лише вперед.
Під вітер змін, яким від тебе віє.
PS: це гарне фото я взяла із фотогалереї Олександра Тегзи, у нього ще є, ось тільки подивіться :)!
Вирости можна із сукні.
А можна – з думок.
Не поміщатися в те,
Що плекалось раніше.
Ні, це не зрада собі,
А потреба зробити ривок.
Щоб не спинитись
На рівні вже прийнятих рішень.
Категорії
Зимове з надією
Зима.
Харизматична, як завжди.
Мене покірну
Насолоджує собою.
Турботливо вганяє в холоди.
І з мокрим снігом
Я веду двобої.
Думки вітрилися
Під небом з темних хмар
Напівпрозоро все
Чи то напівтуманно…
Шляхів як завжди два:
Шукати скарб
Чи то за натовпом
Іти неспішно й прямо.
Зміни породжують зміни.
Трапиться це неодмінно:
Буде все так, як захочеш.
Тільки себе не згуби
Прагнеш? То збудуться мрії.
Ангели справді уміють
В долях простих малювати…
Що б ти в житті не робив.
Ти так відкрито і чесно.
Наче в душі твоїй весни,
А у словах – тепле літо
Просто достойно живи.
Адже на небі все бачать.
Серце – і щире, й гаряче.
Не залишать без любові
І без рядків похвали.
Ну, а ще краще – стань другом.
Кожна найменша заслуга
Зробить для тебе багато.
Навіть без точних мірил.
Будь комусь сонцем яскравим.
Будь дуже відданим справі.
І ти відчуєш відразу
Силу своїх власних крил.
Умій чекати і отримаєш своє.
Життя віддасть тобі твою винагороду.
Умій чекати – це талантом справжнім є,
Бо щастя так-от просто не приходить.
Умій чекати без якихось нарікань.
Без сліз і суму в поглядах
І фразах.
Хоч тяжко йти
Та треба йти і не спинятись.
І хоч так складно
Та чекати треба радість
І вірити, що буде час для перемог
Бо нас із неба бачить Бог.
Не бійся робити
В житті перший крок.
І переступати поріг.
Не бійся загроз,
Не лякайсь помилок –
Бувають вони в нас усіх.
В житті трапляються поразки
В сплетінні горя й неудач,
Тому як хочеться – будь ласка,
Сідай над ними й тихо плач.
Горюй: життя-бо не збулося.
Сиди і мовчки сльози лий
За тим, чого не сталось досі,
А світ наш – лиш до тебе злий.
І доля – лиш твоя нещасна
Та й радості в житті нема…
Тому скажу.
Хоч це і ясно:
Хто ловить, тільки той спійма!
Хто стукає – тому відчинять,
І той святкує у житті,
Хто діє, і кого не спинять…
Бо він є відданий меті…
Так що повір: життя відкрите
Для перемог чи сліз в журбі.
Тож знай: чи стукати й ловити –
Вирішувать лише тобі…