Ми були знайомі ще за двісті років
До нашої зустрічі.
Тому факт перетину долей
Був майже формальністю.
Я була осліплена твоїми сонцями сліпучими.
Ми обіцяли любити
До сивочолої старості.
Категорії
Друзі в любові
Позначка: натхнення
Твоє вікно було змережене гіллям.
За зиму книги позапилювались в шафі,
Але весна прийшла до тебе іздаля,
Щоб вивільнити душу,
Що під шарфом.
Вирости можна із сукні.
А можна – з думок.
Не поміщатися в те,
Що плекалось раніше.
Ні, це не зрада собі,
А потреба зробити ривок.
Щоб не спинитись
На рівні вже прийнятих рішень.
Категорії
Зимове з надією
Зима.
Харизматична, як завжди.
Мене покірну
Насолоджує собою.
Турботливо вганяє в холоди.
І з мокрим снігом
Я веду двобої.
Думки вітрилися
Під небом з темних хмар
Напівпрозоро все
Чи то напівтуманно…
Шляхів як завжди два:
Шукати скарб
Чи то за натовпом
Іти неспішно й прямо.
Зміни породжують зміни.
Трапиться це неодмінно:
Буде все так, як захочеш.
Тільки себе не згуби
Прагнеш? То збудуться мрії.
Ангели справді уміють
В долях простих малювати…
Що б ти в житті не робив.
Ти так відкрито і чесно.
Наче в душі твоїй весни,
А у словах – тепле літо
Просто достойно живи.
Адже на небі все бачать.
Серце – і щире, й гаряче.
Не залишать без любові
І без рядків похвали.
Умій чекати і отримаєш своє.
Життя віддасть тобі твою винагороду.
Умій чекати – це талантом справжнім є,
Бо щастя так-от просто не приходить.
Умій чекати без якихось нарікань.
Без сліз і суму в поглядах
І фразах.
Хоч тяжко йти
Та треба йти і не спинятись.
І хоч так складно
Та чекати треба радість
І вірити, що буде час для перемог
Бо нас із неба бачить Бог.
Не бійся робити
В житті перший крок.
І переступати поріг.
Не бійся загроз,
Не лякайсь помилок –
Бувають вони в нас усіх.
В житті трапляються поразки
В сплетінні горя й неудач,
Тому як хочеться – будь ласка,
Сідай над ними й тихо плач.