Відсвяткувала сьогодні осінь – наїлася очима оцих червоних ягід. Згодом ще напишу як надихалася жовтим листям і надивилася осінніх доріг та парків. А поки що – тиша осені. Чуєте?
Категорії
Позначка: фото
Категорії
Літнє та вечорове фото
І хоч так багато всього вмістилося у цьому фото, однак було в тому надвечір’ї іще дещо, не підвладне зйомці та матеріалізації…
Категорії
Повідомлення з яскравої смуги
Думаю, що це помітно неозброєним оком: пишу я тут зараз дуже небагато. Сказати мало – нічого не сказати. Бо в порівнянні з темпами моїх попередніх писань, я просто зникла з горизонту свого сайту і час від часу навідуюся сюди як на гостини.
Причин на це – мільйон, та я назву лише одну, саму чесну – зміна пріоритетів. Плюс розуміння цілей навіщо живу на цьому світі.
Це не значить, що вже все і кіна (тобто, віршів) не буде :). Усе буде іще й як буде! Проте трохи пізніше. Не той етап життя зараз. А поки що буду тут показувати сфотографоване та побачене. І доробляти проект Літературної Студії про чоловічу поезію. Як – Ви не чули про нього? Тоді чекайте анонсів :). Прямо тут і зовсім скоро!
Категорії
Таким ночам співають літні оди
Літо приходить неочікувано, проходить швидко і у кожній своїй літері смакує солодким кавуном. Таким цукровистим і з вкрапленнями херсонського сонця. А ще – одеської ночі. Набережної вогнів і схвильованого прибою, під який хочеться обіймати і бути в обіймах…
Категорії
Небо кличе
А коли набридає буденність і брудний асфальт, треба прагнути неба. Виглядати у вікна. Медитувати із спогадами позаземної блакиті. Звідти приходить до нас сонце. Там є свобода для вітру і птахів. Туди відлітають душі тих, хто прожив достойне життя. І саме будучи з небом удвох ніколи не відчувається самотність… Я в це вірю.
Категорії
Фарбуй його всього
Купи собі стару іномарку,
Заживи нарешті як людина.
Постав броньовані двері.
Хай думають,
Наче є що берегти.
Категорії
Фото із затінку
А коли на фермі припікало весняне сонце, ми не виходили із тіні.
Ми вели своє тіньове життя аж до моменту, коли сонце достигало повністю. Надвечір воно ставало оранжево-червоним і звало нас іти смакувати його надвечірні промені. Уже не такі палючі, як то було вдень. І я не знаю, хто придумав назвати корову йменням Красуня. Але я знаю, що та людина була поціновувачем прекрасного.
Категорії
Прилуцький міський будинок культури
Отак виглядає Прилуцький міський будинок культури в променях квітневого сонця. Ностальгічні згадки про цю красиву (хоча потребуючу ремонту) будівлю.
Я знаю, яка там велика сцена. Я там колись виступала і саме там я пізнала перший гіркий досвід несправедливості. То був дитячий конкурс пісенної творчості і після участі в ньому, я розчарувалася в естраді та поставила хрест на своїй співочій карєрі. Ну, звісно, буває ще поспівую трохи для душі та з друзями ;).
Однак, розбиті дитячі мрії не реанімуються. І з часом приходить розуміння, що може то і не так погано – не бути першою співачкою на Прилуки, а бути… кимось іще у житті ;).
Все буде добре, по-іншому не може бути ;).
Пістрява архітектура
Нелогічно поєднана
Історично загублена.
Куплена.
Ні, продана за купюри
Діоксидом вуглецю обвуглена.
Категорії
Березове фото весни
Категорії
Трохи вирізнятися
Не закликаю і не провокую фарбувати волосся у фіолетовий чи яскраво-червоний, але прийшла пора весняніти і радіти ;)
У таких місцях лупати сю скалу приємніше і ергономічніше ;).
Довідка від Вікіпедії:
Ково́ркінг (англ. Co-working — спільно працювати) у широкому сенсі — це модель організації роботи людей, найчастіше фрилансерів, з різним типом зайнятості у єдиному робочому просторі; у вузькому — колективний офіс.
Коворкінги характеризує гнучка організіція робочого простору і прагнення до формування спільноти резидентів та внутрішньої культури. Учасники залишаються незалежними і вільними, мають можливість спілкуватися, обмінюватися ідеями та допомагати один одному, на відміну від роботи вдома.
Нумо коворкінгувати ;)