6

Стих тебе на память

Прямой стих о чувствах к людям, которые обидели и сделали больно

Стих на память. И не только…

Оставь себе
На память?
Нет, на сдачу.
Я просто так
Своей любви не раздаю.
Под камень,
Тот что от роду лежачий,
Вода не побежит.
И на твою
Улыбку
Может кто-то поведется,
Но это буду точно
Уж не я.
А свой комок,
Точнее всплеск эмоций,
Я выплюну
Ни разу не жуя.

Ты скажешь – грубо?
Да, но жизнь такая.
Больней всегда тому,
Кто мягкотел.
А быть покинутой тобой.
Нет, извиняюсь,
Но не по мне
Такой вот жизненный удел.

2010, декабрь

PS: усі слова цього вірша є випадкові. Фрази вигадані. Герої відсутні. Авторка висловлює найщиріші вибачення усім, хто відчув, що цей вірш написано про нього…

Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)


Хризантемне щастя
Я буду твоїм Нью-Йорком
Твоїм пасажирським вагонам
Некрасивій жінці
Вирости можна з думок

Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

2 Comments

  1. “Ті, з ким були спільні простори трамвайних зупинок” зачаровані Вашим творчим ростом та досягненнями!

  2. Дякую Вам, Ліно. Мої київські трамваї часто фігурують у віршах і згадках. Це все тому, що по-дитячому кожна трамвайна поїздка для мене залишається подорожжю і очікуванням несподіванок. Навіть в умовах, коли трамвайні виїзди стають рутинними і везуть на якусь Привокзальну площу чи у Пущу Водицю – все рівно щоразу я сідаю в трамвай і бачу світ по-іншому

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *