Мой стих про Одессу, написанный прямо там же 14 сентября 2009 года
Одесситы-клены.
Одесситки-чайки.
Волны бьют поклоны
Здесь они хозяйки…
Я же – просто в гости.
На три дня. Проездом.
На свиданье с морем.
Синим и небесным…
Я на встречу с тихим
Дворовым пейзажем.
Я – к огням от порта.
И навстречу пляжам.
Я – гулять до ночи.
Под листвой платанов.
Я – дышать Одессой…
Вдоль её Фонтанов.
Я… С ней не прощаюсь.
Слишком мы родные.
Каждый раз бывая,
Люблю…
Как впервые.
5 коментарів “Стих про Одессу”
Теж закоханий у Одесу! Гарний вірш. Проте відчувається, що лише на три дні — такий «поспішний хорей» вийшов)
P.S. Зацініть сайтик у посиланні — він на разі народжується, тому ваші зауваження та побажання як поетки будуть цінними.
P.P.S. Варто визнати, кольорова гама того майданчику, певне, була натхнена вашим сайтом — мені здався цей колір свіжим і підходящим для поезії.
Шановний пане WebMed!
Одесу помістити навіть у поему – нереально… А що вже казати про мої скромні рядки :)… Вона необємна по своїй енергетиці.
Тому я навіть не намагалася цього зробити у своєму віршику про Одесу :).
Але цей вірш – про спалахи вражень і згадки від трьох одеських днів…
PS: про Ваш сайт напишу Вам на електронну адресу… А колись відкрию розділ на своєму сайті, де окрім книг буду висловлювати враження і про сайти :). Типу Артемія Лєбєдєва по-дівчачому :). І тоді Ваш сайт у такому розділі буде першим!
meri, Ви супер!!!
Ой, як же я тільки люблю читати такі коментарі (сказало мені моє самолюбство :)))
Дякую щиро, whiteCrow :)!