
Сьoгодні одна жінка сказала мені фразу: “А я пам’ятаю, як свого часу ми їздили у фотоательє на Площі Льва Толстого за кілька днів раніше записуватися на фотографування. Як ми збиралися, наряджалися… “. І тут я зрозуміла, що ми рухаємося спірально вгору.
Я думала про оцей монолог-зізнання про походи до фотоательє. Здавалося б, речення прості та зрозумілі. Але, коли вдуматися.
Мені, наприклад, важко зараз уявити ті часи. А найголовніше – відчуття та враження.
Однак, це не просто проблема моєї бідної уяви. Це, швидше, парадокс наявності чи відсутності певного життєвого досвіду.
Наприклад, багаті люди важко уявляють бідність, а ситі – голод. Так от і ми – наїдені технологічним прогресом, дуже складно фантазуємо на тему: “Як так можна за тиждень наперед записуватись на фотозйомку?“. Ще більш болючою є фантазія на тему “Як пережити пару годин, якщо у ноутбуці сіла батарея?”. І повним крахом ідей буде роздум на тему типу “Що люди робили раніше без мобільних телефонів?” або “Як шукати потрібну адресу без Гугл Мепс?” (ці теми, все ще актуальні в окремих колах, до речі).
Взагалі-то, людство, судячи з усього, розвивається за правильною схемою – спірально. І, наче б то, вгору :). Хоча останнє ще ніким не доведено і той факт, що замість перших півнів нас будять вранці мелодії тих самих мобільних, будильників та муз.центрів – то ще один камінь у купу сумнівів про правильність нашого розвитку.
Ми вибираємо зручність за рахунок…
У кожного із нас свій рахунок того, чим ми ладні жертвувати заради благ цивілізації.
Хто дочитав аж до цього місця вирішив, що “…і тут Остапа понесло” :).
Але то не зовсім так.
Адже просто сьогодні я ще раз задумалася про те чи піднімається наш світ з кожним роком чи навпаки. Не беручи до уваги моральний бік сучасного життя. І залишаючи поза свідомістю вплив діяльності людини на природу…
Всього лише мобільні телефони, фотоапарати, мікрохвильові печі, ноутбуки…
Поки ви ще тут і читаєте Спірально вгору…
Я роблю коллаборації. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. Як порядна молода людина, маю Тік Ток :). А ще інстаграмлю вірші, коли на те є відповідний настрій. Додатково, я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло