Сьогодні одна подруга сказала мені дуже влучну, але нецензурну фразу, яка описує стан речей у багатьох сферах життя зараз. Приблизний переклад зводиться до “Нас б’ють, але ми кріпшаємо”.
Тож якщо у Вас теж все складно, читайте мої варіації на цю тему і… не здавайтеся :)
Виберіть свій улюблений варіант
- Нас зупиняють, а ми – без гальм. Єдине, на що ми відреагуємо – лише фінішна лінія і п’єдестал попереду.
- Нам хочуть насолити, але ми – з мішленівського ресторану. Готуємо лише делікатеси.
- Нам ставлять палки в колеса, але ми уже у ракеті. Доженіть, якщо долетите.
- Нас сапають, але ми відроджуємося. Бо ми – будяки.
- Нам кажуть “Геть зі сцени!”, але у нас тут стихійний стендап. І свої мікрофони. Не вимкнете!
Одним словом, як би там не було складно, продовжуємо далі.
Не здаємося.
Вперед до мрії!В наступній серії буде цікавіше та ще позитивніше :)