Піди, кажуть, у музей. Там добре. Натхненна атмосфера.
То я й сходила в музей. Називається Музей сучасного мистецтва.
- Там люди стоять і по годині дивляться на недопалки цигарок, затушені об череп, підписані як “Сад спогадів”.
- Там зі стелі звисає якась рвана марлія вимочена у ржаву воду і то називається “Символ ран нашого світу”
- Про тварин, залитих формальдегідом, і писати не хочу. Дамієн Хьорст уже все за мене показав так, що і слів не треба.
А насамкінець, не жаліючи моєї нервової системи мене було попереджено, що в одній з виставкових зал демонструється сексуальний контент, нецензурна лайка і фільм зі сценами блювання.
Одним словом, наступного разу піду краще по натхнення до українського художника-морелюба Івана Костянтиновича Айвазовського :).
А якщо чесно, то раджу сходити в музей сучасного мистецтва. Не стільки заради естетичного задоволення скільки для виходу за рамки свого щоденного інформаційного контенту. Світогляд розширює і назад вже не звужує :)
А як у вас із музеями?