Що долею написано – не обійдеш.
І хай навіть цього не сталось досі,
Але отак вже в світі повелося:
Не знаєш де загубиш, де знайдеш.
Чи у зелених недоторканих гаях.
Чи в позолочених та писаних світлицях.
Немає правди ні в словах, ні в лицях.
І хтозна, що там в душах.
І в чужих думках.
Із ким загубиш? Це поки що таїна.
А з ким знайдеш – то є незнаним іще більше.
Усе розвидниться і стане враз ясніше,
Коли життя прожито і на скронях сивина.
А що закладено в тобі – то назавжди.
Ховайся-крийся, та душа невиправима.
Та знай, що Бог ніколи не проходить мовчки мимо,
Коли ти, грішний, просиш чимсь допомогти.