Категорії
вірші про жінок вірші про кохання мої вірші

Щасливій нареченій

Вірш закоханій та ощасливленій

Юлі, яку зробив щасливою Богдан :)

Я не бачила тебе красивішою.
Хоч пережили ми разом багато різного.
З тобою ми заслухалися тишами.
І милувалися хризантемами пізніми.

І може світ загалом не пригадує,
Що ми були не по крові, все ж сестрами.
Пам’ятаєш із вікон наші райдуги?
І трамваї, що стукотіли оркестрами.

Я не бачила тебе щасливішою.
Це читається в порусі й погляді.
Білий колір тебе возвеличує.
Запам’ятаю тебе такою для спогадів.

Ти – безмежно світла й осяяна.
І навіть, коли ми вже будемо сивими.
Пам’ятай, що у тебе завжди є ті,
Хто обійме сестринськими крилами

31 серпня, 23.30

Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло

А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить  ?

Від Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

Один коментар до “Щасливій нареченій”

Ти казала, що ми були сестрами.
Не по крові. Й ніхто не згадає
Ті трамваї із шумом оркестровим,
Але ми не забудем.
Минає.

Напевно, минає, все те,
Що вважала я більш, ніж освяченим,
І слова, що довіра – святе
Були звуком, що з часом страчений.

Може, я не завжди була поруч,
І, безспірно, Я в цьому винна.
Але ж ТИ заховалася в обруч,
І нікого туди не пустила!

Знаєш, я довго чекала,
Доки ти все ж поділишся щастям,
Приміряла різні лекала –
Зрозуміти хотіла – чи, вдасться?!

Я мовчала. Напевне, дарма.
Я чекала твого дзвінка
І звістки про щастя впевнене.
Я не думала, що – даремно.

Може, це лише я – така –
Хочу радість ділити з рідними –
Все чекала твого дзвінка –
За вогнем і трубами мідними…

Я б шампанське відкрила,
І сказала б «Спасибі!» Богу,
І просила б для тебе ті крила,
Що колись ти їх так хотіла.

Щоб була ти завжди росою
На надійній прекрасній квітці,
Щоб була ти сама собою –
Як смарагд в діамантовій нитці.

Щоб сонети складали – тобі!
І щоб в них слова любові
Вмістились в одній строфі!

Щоб коханий в одному слові
Був для тебе класично чорним
І солодким, без жодної солі.

Образа з очей – на клавіші…
Хоча… ніхто ні перед ким не зобов’язаний…
А, ноутбук, все ж, трішки шкода, –
Він узами сестринськими ні з ким не зв’язаний….

А ми? Хіба згадаєм про оркестр трамваїв.
Бо, бачу я, для тебе вже чужа я….

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *