Про назву. При купівлі книги, назва здалась мені багатообіцяючою. Проте скажу чесно – я не відразу згадала яке місто звалося Ворошиловградом… Гугл сказав, що то був Луганськ.
Про обкладинку. Мені подобається підхід видавництва «Фоліо» до оформлення їх видань. Тому ворошиловградська книга, на мою приємність, не стала виключенням :).
Фото АЗС часів СРСР є полем для фантазій. Моя фантазія вирішила, що чоловік у фуражці – це Коча (один із ключових героїв твору :)), хоча я думаю, що Жадан думає по-іншому :).
Про зміст
Краща книга 2010 року за версією БіБіСі? Читаючи останню сторінку твору, я з цим згодилася. Але протягом 442 сторінок я не завжди так думала. Проте… давайте про все по черзі.
Суть книги зводиться до епізодів життя Германа (Гєри) Корольова, які описані настільки полярно-різними словами, що мій словниковий запас був явно розширений :).
Кількість нецензурних зворотів зашкальна. Але, на жаль, то є наша реальність.
Та і метафори Сергія Жадана покривають усі ті негативи.
Тому дуже часто, у мене перехоплювало дух від читання.
А один раз я так зачиталася, що ледь не проїхала свою метро-станцію :). Зі мною таке трапляється рідко… Тому робіть висновки про цікавість цієї книги самі :)
Але не буду розводити демагогію і пишу прямо що сподобалося:
- стиль викладу матеріалу :). Я б назвала це стьоб (від рос. «стёб») над реальністю. Але настільки якісний і тонкий у своїх натяках, без імен і прізвищ :). Ними переповнений твір і що не сторінка – то нове, яскраве і прямо в яблучко :)!
- як Ольга і Герман ховалися від дощу у покинутому піонерському таборі. Точніше, їх розмова про Ворошиловград і підтекст цього. Та і все, що було потім теж досить чуттєво описано :)
- опис гри у футбол із газовиками. Звісно, із моїми неглибокими (поки що :)), знаннями футбольних процесів, уявити хто на кого передавав пас – було досить складно. Але емоційне забарвлення ця сцена справляє дуже сильне.
Наскільки знаю, на БіБіСі цей момент теж сподобався.
Ворошиловград: явно нестандарт, який подобається
Із того, що особливо здалося нестандартним і що треба відмітити з-поміж рядків іншої писанини:
- фотоальбом Тамари. І, по ходу, Таміли теж.
- історія із заїздом на територію фермерів. А ще те, як Гєра проявив мужність в епізоді з мобільним телефоном. Після цього він виріс у моїх очах.
- опис сексуальних сцен за участю Гєри. Як на мене, всі вони досить нестандартні. Проте темна ванна кімната і порівняння пляшок із алкоголем, що лежали на дні ванни, і як коропи зблискували своїми плавниками, у той час, поки поряд відбувалися інші пікантні події – це просто шедевр.
- як простим донбасівським хлопцям вдалося відбити рейдерське захоплення шляхом з’їдання рішення, затвердженого печатками і підписаного підписами :).
Ворошиловград: що не сподобалося?
Разом з тим не сподобалося:
- історія про джаз на Донеччині. Це мені чимось нагадало менеджерів та домогосподарок із раніше прочитаного твору Жадана.
- опис похоронів мами Тамари. І, по ходу, мами Таміли теж
- епізод із народженням Моки. Я туманно можу уявити життя описаного табору. Та і неправдивим є зникнення усього отого натовпу, залишивши палатку з Германом.
- нічим не підтверджені понти Ніколаіча та його адвоката. Хоча нічого з цим зробити не можна – такими людьми сповнений кожний день нашого життя.
- кількість сексуальних партнерок Германа.
Проте, підсумовуючи, можу сказати, що в більшості твір сподобався. Нестандартними контрастами Сергій Вікторович уміє зацікавити читачів.
І я вирішила, що буду читати його і надалі :). Сама у такому стилі я написати навряд чи зможу… А от почитати – залюбки.
Про призначення.
- Усім, хто хоче мати уявлення про реалії українського сьогодення.
- І тим, хто розуміє, що далі краще не буде…
- Не рекомендоване особам із слабким знанням нецензурних слів в силу можливого нерозуміння змісту прочитаного.
Моя оцінка. За стобальною шкалою – 98