Час від часу зустрічаю таких молодих людей.
Ці жінки та чоловіки не можуть скласти собі ціни.
Вони реально круті.
Вони чогось досягли у житті, на щось заробили і щось знають.
І від того земля під їх ногами просто не відчувається.
Проте не зважаючи на те все – з ними некомфортно.
Можна, звичайно інформативно потеревенити про зміни S&P індексів або підтримати розмову про останні судові рішення…
Але не більше.
Більше просто не хочеться.
Тому я знайшла власний метод як позбутися такого дискомфорту.
Я подумки забуваю про статус отих безцінних співрозмовників і приземляю їх :).
Вони для мене стають звичайними людьми – дві руки, дві ноги, тулуб, голова
Звісно, їм я про це не кажу: навіщо їх, таких крутих, засмучувати? 🤣
Але поки що мене цей метод ще жодного разу не підводив і спілкування з самими пихатими людьми стає необтяжливим.
Не скажу, що радує, але не напружує.
Висновок: треба щодня перевіряти і остерігатися, щоб власні досягнення і здобутки не вкрали землю з-під ніг :)
Время от времени встречаю таких молодых людей.
Эти женщины и мужчины цены себе не сложат. Они реально крутые.
Они чего-то достигли в жизни, на что-то заработали и что-то знают.
И от того земля под их ногами просто не чувствуется.
Однако не смотря на это всё – с ними некомфортно.
Можно, конечно, информативно поболтать об изменениях S&P индексов или поддержать разговор о последних судебных решениях…
Но не больше. Больше просто не хочется.
Поэтому я нашла собственный метод как избавиться от такого дискомфорта.
Я мысленно забываю о статусе таких вот бесценных собеседников и приземляю их :).
Они становятся для меня обычными людьми – две руки, две ноги, туловище, голова
Конечно, им я об этом не говорю: зачем их, таких крутых, огорчать?
Но пока еще мой метод меня ни разу не подводил и общения с самыми спесивыми людьми становится необременительным.
Не скажу, что радует, но не напрягает :).
Вывод: нужно ежедневно бдить и остерегаться, чтобы собственные достижения и успехи не украли землю из-под ног :)