Значить ідемо ми ввечері. А на вулиці – дощ, понеділок… І під гору.
Краєвиди гарні, проте дерева, які їх закривають – все рівно вищі.
Нічого.
Ідемо далі.
Ми все бачимо.
А розмови? Та як завжди, жіночі.
Про почуте, побачене і прочитане.
Хоча найпильнішим мій погляд ставав, коли говорили про уже відчуте і бажане…
У тому ми проявляємося. І жінки, й чоловіки.
Бо минуле показує до чого ми звикли, а майбутнє – чого прагнемо.
Варто тільки слухати уважніше…
А ще сьогодні я остаточно утвердилася у тому, що парасольку ми ділимо тільки з невипадковими людьми.
Київ Україна архітектура весна гори гумор дощ дівчина життя жінка жіноче щастя зима зрада зірки квіти книги кохання кіт любов літо місто на русском натхнення небо ніч осінь позитив позитивно природа самопізнання свято смерть сон студенти українською фото філософське чоловіки