Вірш моєму рідному місту Прилуки
Всього три вулиці і кілька перехожих.
Будинки, що один на один схожі.
Паркани темно-сірі і зелені.
І вишень влітку можна рвати повні жмені.
А їздити – що аж шумить над гаєм,
Лиш курява дорогу обсипає…
І заливається весною солов’ями.
Там найрідніший в світі голос –
Голос мами.
І м’ята, липа…
Над дорогою – любисток.
Вночі у вікнах вогників намисто.
Таке своє все,
До душі таке привітне.
І навіть звідси мені вулиці ті видно,
Вони ж у пам’яті, а не десь там на карті!
Вони в душі.
Вони любові варті…
Один коментар до “Рідному місту”
как же я тебя понимаю… прочитала этот стих и вернулась обратно в родной город, детство…..как же я хочу вернуться на свою родную улицу! Спасибо большое тебе за такой стих!