
Коли у мене з’являться діти, я не зможу їм підставно пояснити чому у Запоріжжі є пам’ятник Сталіну і за які такі заслуги перед народом він там стоїть.
Водночас я не зможу промовчати і згадаю про мою прабабусю, яку морили голодом, убивали холодом і били різками за вкрадені колоски з поля.
Хтось скаже, що це не він, а це режим.
Часи були такі…
А я не вірю. Історію творять люди.
Сподіваюся, що до того часу, коли у мене з’являться мої дітки, пам’ятника Сталіну в Запоріжжі (як і в інших містах України) уже не буде.
4 коментарі “про пам’ятник Сталіну”
І знаєте, виникнення питання з пам’ятником Сталіну — це наслідки і продовження радянської пропаганди. Люди ВІРЯТЬ, що раз був при Сталіні порядок, значить він хороший, люди ВІРЯТЬ, що Сталін виграв війну, люди ВІРЯТЬ, що Сталін ефективно керував економікою. І де помилка?
а) Порядок в країні досягався через вбивства — це не вихід.
б) Виграв війну не Сталін, а багатомільйонний народ, якого Сталін не цінив. Німецька армія цінувала своїх солдат, радянська — ні.
в) Єдина причина, чому дурна Сталінська економіка працювала — це дуло пістолета у всіх робітників біля виска.
І найдурніше тепер те, що тепер багато хто переконаний, що нібито з нашим народом тільки так жорстко і треба щоб він працював. Абсурд! У нас такі ж люди, як і всюди. Нам лише потрібно створити вільні економічні умови, гарантувати право власності і люди самі собі збудують нову країну!
Я з Вами згодна. У Ваших словах написано ті основні аргументи, на яких я також зазвичай акцентую увагу. Бо це є явне. Це те, що не можна не помітити. Це щодо Сталіна.
А от щодо останнього абзацу – вільних економічних умов, гарантування права власності і самостійних людей, то, на жаль, не впевнена. Теоретично – це просто бездоганна модель, але на практиці в Україні… Як показує досвід останніх 19 років Україна є особливою в цьому плані і такі слова як “гарантування” швидше викликають у моїх знайомих посмішку, аніж віру в очах :(
Я обома руками “ЗА”. Але якщо добре почитати сайти новин, аналітику і пресу в паперовому вигляді, то особисто мене переборює великий сумнів про те, що все у наших руках… Особливо якщо читати останні новини і між рядків у цих новинах.
PS: а щодо 1000 символів, то я Вам вдячна, що написали, пане Андрію. Я сама про це не знала :). Тепер, десь напишу, щоб народ дуже у коментарях не розганявся на великі швидкості :)
Правильно! Це ефект тієї системи, яка досі функціонує як спадок з часів СРСР. Ми не провели значних реформ тієї системи. Фактично, ми продовжуємо жити в совдепії і дивуємось, чому все так фігово.
Фігово все, бо немає мостику між владою і народом, немає «четвертої влади», як каже пані Забужко: ні активного громадянського суспільства (воно у нас молоде), ні профспілок (вони були і є мертві, бо родом з СРСР), ні справжньої журналістики, ні бодай одної справжньої політичної партії — такої, яка будується з народу.
Таким чином, у нас досі не утворився цивілізований контроль влади народом — і тому є корупція, і тому не діють закони, і тому є свавілля влади. ТОМУ закордонні бізнесмени жахаються від думки про бізнес тут, ТОМУ здібні українці виїжджають у розвинені країни.
І не треба зневірено покладати руки, аже все у наших руках — руках народу! Ми маємо колись збудувати цей місток, і влада його нам не збудує. Лише від нас залежить, якою буде влада в Україні завтра!