Отак-от просто закохатися у гори,
А потім все життя любити їх
Смереки із ялицями в покорі
А на віддалених вершинах тане сніг.
І очі манить непроглядно гарна зелень.
І час спиняється,
Щоб глянути й собі
На білі хати
В горах схованих поселень
І на стежини, що блукають у траві.
Там інший світ і навіть сонце, що сідає.
Туман долинами
Розлого й гордо ліг
Отак-от просто закохатися у гори.
А потім все життя любити їх
Літературний аналіз вірша “Про гори” Марини Кузьменко про вічну любов до природи та велич гір
Тематика
Головна тема вірша “Про гори” — це любов до гір, краси природи і внутрішнього спокою, який вони дарують. Лірична героїня описує красу гірських вершин, їхню магію і величність, які захоплюють і залишають у серці глибоке відчуття любові та прив’язаності. Гори постають символом вічності і спокою, їхня краса зачаровує і надихає на споглядання.
Ідейний зміст
Ідея вірша “Про гори” полягає в тому, що гори можуть викликати настільки сильне емоційне захоплення, що ця любов залишається на все життя. Авторка акцентує на особливому світові гір, де все сповільнюється, де природа постає у всій своїй красі та незайманості, а простір і час стають іншими. Вірш передає відчуття гармонії, яку можна знайти лише в горах, і наголошує на силі цієї природної краси, що здатна полонити серце.
Образи та символи
- Гори: символ вічної, незмінної краси і духовного піднесення. Гори виступають як ідеал гармонії, спокою та величі.
- Смереки і ялиці: символи природної краси, смиренності та стійкості, які роблять гори такими особливими. Вони передають дух гір, їхню силу і магію.
- Зелень: символ життя, чистоти та природного спокою, до якого прагне людина, втомлена суєтою буденності.
- Туман, що ліг долинами: символ загадковості та величі, що надає горам особливого колориту, підкреслюючи їхню відчуженість від буденності.
Мотиви
- Мотив захоплення природою: героїня описує гори як особливе місце, де відчувається гармонія з природою і де людина знаходить спокій і натхнення.
- Мотив вічності та непідвладності часу: у горах час ніби зупиняється, що підкреслює їхню вічну, незмінну красу.
- Мотив іншого світу: гори постають як особливий світ зі своєю атмосферою, де навіть сонце інакше сяє, відокремлюючи це місце від буденного життя.
Стилістичні засоби
- Метафора: “закохатися у гори” — передає глибоке, щире почуття до природи, яке триватиме все життя.
- Епітети: “непроглядно гарна зелень”, “розлого й гордо ліг” — додають емоційного забарвлення і підкреслюють величність гір.
- Персоніфікація: “час спиняється, щоб глянути й собі” — надає образу часу людських рис, що підсилює магію гір.
- Повтори: “Отак-от просто закохатися у гори” — підкреслює головну ідею вірша і закликає читача поділитися цим почуттям.
- Символіка кольорів: зелень і білий колір уособлюють природну красу, чистоту та спокій, якими наповнені гори.
Композиційна структура
Вірш побудований як роздуми героїні про гори. Початок привертає увагу до простоти та одночасної величності любові до гір, а далі авторка описує пейзажі — смерекові ліси, зелені стежини, білий туман, які викликають у читача відчуття спокою і захоплення. Завершення вірша знову акцентує на думці, що ця любов залишиться на все життя, підкреслюючи силу цієї прив’язаності.
Висновок
Вірш “Про гори” Марини Кузьменко є виразом щирої любові до природи, яка зачаровує і дарує внутрішню гармонію. Авторка використовує образи гір, зелених смерек і туману, щоб передати атмосферу спокою і краси, яку людина може знайти лише в горах. Вірш нагадує про важливість єднання з природою, яка здатна подарувати неповторні емоції та відчуття вічності, змушуючи знову і знову повертатися до цих величних краєвидів.