Я не знаю чи побачили це сотні людей, яких я зустрічала сьогодні на Подолі. Але він був справді прекрасний. Багато хто цього вірша не зрозуміє. Але я все рівно вірю в те, що знайдуться так само закохані в Поділ та мій подільський вірш.
Поділ сміявся дзвінко наді мною
З бруківки вулиць
І затертих часом стін
А вечір був уже в передпокої
Втискаючись у хід стрімких годин
В мої думки
І всі переживання
Заглядували відблиски зі скла
Вогні вітрин були хмільні та п’яні
Світили в душу
Опиратись не могла
Отим зустрічним поглядам,
Провулкам.
У мене не було ані бажання,
Ані сил.
Він моє серце відчував
І ніжно слухав.
Це правда.
Я люблю тебе, Поділ…
2011, січень
Погляд Мері
Насамкінець, якщо комусь хочеться почитати ще щось таке ж душевне та рідне як оцей “Поділський вірш” – ласкаво прошу до інших рубрик мого блогу:
- вірші для натхнення
- вірші про весну
- вірші про війну
- вірші про дощ
- вірші про життя
- вірші про жінок
- вірші про зиму
- вірші про каву
- вірші про кохання
- вірші про літо
- вірші про місто
- вірші про осінь
- вірші про природу
- вірші про свято
- вірші про смерть
- вірші про студентів
- вірші про Україну
- вірші про чоловіків
- мои стихи
- мої відео
- мої вірші
- щоденник