На жаль, любов нещасну та невзаємну. У цій пісні є дуже багато думок, які співзвучні з сучасним життям. Хоча пісні “При долині кущ калини” уже не десятки, а сотні років.
Хоча, насправді, це не має значення. Бо ті емоції, які переживає жіноча душа (тобто, відповідно до пісні – калина), вони завжди актуальні.
Моя персональна історія цієї пісні
Колись я жила в гуртожитку. І от коли ми збиралися з моїми подругами, ми співали цю пісню. Бо якась вона була рідна кожній з нас. А коли у мене випала можливість записати пару своїх пісень під гітару, я просто не змогла її не заспівати.
А тоді ще виклала її в SoundCloud про всяк випадок ;). Звісно, якість запису мала би бути кращою. Та і є ще купа інших недоліків, які я зараз чую в своєму виконанні. Однак це не важливо, бо я люблю цю пісню навіть в такому-от “сирому” виконанні (як би на це все сказали професійні музиканти і музикантки). Тому ділюсь тим, що маю.
До речі, кому треба слова цієї пісні – читайте. Можливо, ви знаєте іншу версію цієї пісні, тоді розкажіть, будь ласка, у коментарі.
Бо мені зустрічалися люди, які вказували на наявність ще одного куплета чи приспіва, але моя мама і бабуся співали саме так…
При долині кущ калини
При долині кущ калини
Нахилився до води.
Ти скажи, скажи, скажи, калино,
Як попала ти сюди.
Якось ранньою весною
Козаченько проїжджав.
Милувався довго-довго,
А тоді з собою взяв.
Він хотів мене калину
Посадить в своїм саду.
Не довіз, у полі кинув –
Думав, що я пропаду.
Я ж за землю ухопилась,
Стала на ноги свої.
І навіки поселилась
Де щебечуть солов’ї.
Ти не дми на мене, вітре,
Я тепер не пропаду:
Наді мною сонце світить
І надалі я цвіту.
