Люблю вишивати білим по білому.
Тому не могла просто пройти повз цей кадр.
Я ще тебе люблю
Не пройшло. Я ще тебе люблю.
Я живу без тебе цілу вічність.
А точніше ми не разом вже три дні.
Заглядаю у обличчя всі зустрічні,
В яких ти ввижаєшся мені.
Від думок про тебе просто нудить.
Я не знаю з ким ти. Хто вона?
Серце калатає в моїх грудях.
І на очі пада пелена.
Я не знаю: як з цим далі жити.
Це триває третій день підряд.
Я стаю на мить тобі арбітром
І суджу тебе за сотні вад.
Згадую картини і деталі
І сніданки сонні в чашках кав.
Наші всі падіння
Й п’єдестали.
І усе, що ти мені казав.
І тоді.
Лише тоді я розумію.
Що оцим – мости між нами не палю.
Усередині у мене все німіє.
Не пройшло.
Я ще тебе люблю.
2007
Не хоче
Коли б хотів,
То з-під землі дістав би.
Не віриш?
Але ж знаєш, не дурна…
Є місце лише для одної правди.
І як не прикро:
Іншим правдам місць нема.
Сама все вигадала.
Не шукай навколо винних.
В реальності
Та згущуванні фарб
Намріялась?
Ну, що ж, сідай, відмінно.
До цього, видно, в тебе
Справжній дар.
Але ж отам,
В чоловіків все дуже просто.
У нас по-іншому.
І це тобі не новина.
Можливо, ці слова занадто гострі.
Але ж не хоче.
Ти це знаєш, не дурна.
2012
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло 😊
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і як тільки збірка приїде додому з друкарні, я вас поінформую 😋 ✉️ 🎁
Осінньо-сіре
Про моє осінньо-сіре і часто думане
Остепенилася.
Обсипалась в траву.
Місцями ще смарагдову та юну.
І я вже не іду.
По днях пливу
І по твоїх
Жовтогарячих дюнах.
Похолоднішала.
Залистопадила в вітрах.
У сонця променів –
Лиш другорядні ролі.
Учора ти для мене іншою була.
У літі бабинім заніжена доволі.
Сьогодні ж
Продощавлені думки.
І депресивно-сіра стеля неба.
Що аж немає сил
Oчей у вись звести
Без потреби.
Прилуки Козацькі
Це фото зроблене теплого жовтневого дня, на березі річки Удай. У простонародді це місце зветься “Воїнський Пляж”, хоча, як на мене, зараз правильніше його звати “Козацький Пляж”. Адже за чистотою і благоустроєм цього місця наглядають прилуцькі козаки. Я їх на пляжу в той день не бачила, однак провела міні-розслідування – хто ж це такі? Тому зараз все розкажу.
Про платонічне
Про платонічне і погляди навзаєм
Твоя нетиповість мене провокує на роздуми.
Я хочу зректися їх. Годі.
Мій світе, спинись.
Ти вмієш писати красивими довгими прозами.
І, може, ми навіть були
Одним цілим колись.
В житті у минулому.
Може, були ми обвінчані.
Бо надто ти мій.
Тільки вголос мене не читай.
Ти ж знаєш, що нам
Не потрібні словесні освідчення.
Краще заваримо чай.
На двох,
Щоб у присмаку
Нам дуже цінної міцності
Ми знов у розмовах
Безмежились в просторах тем.
Загладивши гострі кути
Наших все-таки різностей.
Поглядами навзаєм.
посольство на Фейсбуці
Начиталася розумних книжок і відкрила посольство своєї творчості на Фейсбуці.
Приблизно так звучить моя сьогоднішня новина, якщо розказати одним реченням і не переобтяжувати ваш інформаційний простір. Знаю, що він і без мене дуже сильно заповнений.
Що я там буду робити? Та поки що сама не знаю наскільки моя фантазія буде масштабною. Як мінімум – анонсуватиму новини, розказуватиму передісторії та після-почуття.
Моє посольство на Фейсбуці працює цілодобово, без перерв та вихідних. Заходьте.
Пофілософствуємо разом за клавіатурою ;)
Шукаю Кіру
Кіро, я в пошуках тебе
Привіт, Кіро.
Скажу відразу – я тебе шукала. У Гуглі, Яндексі та навіть у своїй поштовій скриньці. Але жоден з цих пошуків не розказав мені: хто ти така. Я намагалася згадати – можливо, ми уже знайомі з тобою… Однак, знову ні – дівчат з таким унікальним іменем я знаю зовсім небагато. І усі вони мають не твоє прізвище.
Тому, по-перше, я дякую тобі за твою підтримку моєї збірки. Буде можливість – напиши мені про себе. Яка музика грає у твоїй душі сьогодні? Яка погода тебе надихає? Розкажи хоч трішки про твою Велику чи Маленьку Мрію.
Continue Reading
збірці віршів бути
Збірці віршів – бути ;)
Минулої п’ятниці, 13 жовтня, усі чорні коти були дуже зайняті. І замість очікуваних негараздів та наврочених непереливків у мене сталося щось таке, від чого я відійти ще поки що не можу.
День Юриста
Так виглядає робоче місце справжнього Юриста у розпалі робочого дня. Хто впізнав це фото – тому привіт ;)
Кавер-версия на песню “День Победы” в исполнении Льва Лещенко
День Юриста – как он был от нас далек.
Мы в календарных днях считали этот срок,
Теряясь в новшенствах законов и третьих лиц,
Листая ленту с хештегом #тыжюрист.
Этот день Юриста исками пропах.
Это праздник с кодексом в руках.
Это радость материально значимых благ…
День Юриста! День Юриста! День Юриста!
Дни и ночи. Без обедов и суббот,
Как стахановцы для юридических работ.
Слегка серьёзны. Ведь закон всегда суров.
Как и Фемиды меч с гармонией весов.
Здравствуй, мама.
На рассвете я приду…
Допивая свой литр кофе на ходу –
Мы закрыли эту сделку. Короли!
Этот день мы приближали как могли ;)
8 октября 2017 года, 20.26
Втрачені можливості не повертаються
Повний ексклюзив: пускаю вас прямо на свою кухню ;)
Саме так я кажу собі щоразу, коли думаю над тим – варто чи ні?
Втрачені можливості не повертаються. Написала я собі на стіні у кухні (так-так, одвічно жіноче місце має мотивувати не тільки борщами і немитим посудом ;)).
Позастінне
Вірш з позастінного і позастельного простору
П’ятою стіною буде стеля
Безвіконний вибілений пласт
У таких огранених пустелях
Пропадає безвісти наш час…
А я хочу, щоб було не марно.
Хочу змісту.
В формах чи без них.
Вірю у спадковість дій.
І в карму,
Що в історії невидимій моїй.
Наче мантру говорю:
Життя прекрасне.
Не обмежене в кордонах.
І в рядках.
Адже в пошуку всіх істин і пояснень
Є свій смак.
Loading ...