Я хочу любові. Я хочу уваги, Я хочу серйозності, а не розваги, Іще дуже хочу за руку пройтися, Коли в небесах є із золота місяць. Я хочу під літнім дощем прогулятись, Я хочу любити. Я хочу сміятись. Себе дарувати, добро всім робити, Життя це я дуже б хотіла прожити, Щоб поруч із кимось. І щоб не сама. Я хочу відчути усе це сповна. Я дуже хотіла б знайти ту людину, З якою летять непомітно години. Щоб їй говорити і слухати теж І просто любити. Любити без меж. Щоб ночі і дні ми проводили разом, І це все було не підкорене часом. Потрібен мені просто погляд у очі. Оце і усе, що в житті цьому хочу. 2002 рік
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
Все мужики – козлы.
Все бабы – стервы.
Так и живут:
Друг другу портят нервы.
А всё из-за какой-то там любви…
Чтоб показать все принципы свои.
Вопрос один:
Зачем всё это дело?
Вы любите –
Так признавайтесь в этом смело.
Живите в кайф.
Ведь жизнь всего одна.
Хотя неправильна, запутана,
Трудна…
Учитесь жить!
И так попутно, по судьбе
Любовь дарить кому-то.
А не лишь себе. 2004
Медіа-версія цього вірша знаходиться тут:
[download id=”11538″]
Иди против ветра
И против дождя
И помни, что жизнь
Проверяет тебя.
На выдержку, смелость
И даже на страх.
И знай, что не будет
Всегда в жизни благ.
Не будет, как хочешь.
А будет, как надо.
Когда тяжело –
Проси в Бога пощады.
Но лишь не сдавайся.
И смело борись.
Ты сможешь… Вперёд!
Изменяй свою жизнь.
Однажды, у меня был День Рождения :).
Поэтому я очень благодарен тем людям, которые не забыли и поздравили … Очень-очень благодарна!
И вот в этот день я решила себя также поздравить и написала …признание в любви к себе :)
Скромно не получилось :)
Я люблю себя до слез.
Больше ландышей и роз,
Больше яблок и бананов
Рек, морей и океанов.
Больше пирожков с капустой…
Радостной, а также грустной.
Больше, чем родной мобильный,
Обожаю себя сильно,
Кстати, больше, чем все книжки
И компьютер вместе с мышкой…
Я люблю себя. И точка.
Даже белого листочка
Будет мне, ну, очень мало
Я бы столько написала!!!
Только жалко мне бумаги.
А еще – того беднягу,
Кто все это бы читал.
Да…
Хоть я – не идеал.
Минусов есть очень много.
Недостатки – как в любого
И признаюсь.
Я в бою
С ленью-матушкой стою!
И частенько побеждаю…
Но…и проигрыш бывает :).
Одним словом, я готова
В чувстве убедить любого.
Сознаюсь в этом и каюсь
Иногда прям ужасаюсь.
Что ж…
Такая вот судьба,
Мне всю жизнь любить себя :)
От і осінь… Що додати?
І так вже сказано багато.
Прийдуть дощі, такі холодні
І хмари сповнені безодні.
Вони закриють сонце й небо
Тебе вкрадуть…
Та ні, не треба.
Ну осінь, мила, зупинися,
Краще бери з собою листя.
Бери усе, бери відразу,
Сльози, усі мої образи,
Залиш мені лише останнє:
Прошу, лиши мені кохання…
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
Ведёшь двойную жизнь.
И тут, и там.
На сцене ты считаешься героем…
Собою покоряешь сотни дам,
Скрывая душу за улыбкой и игрою.
Ведь ты – актёр.
Ты должен быть таким:
На сцене ты весь в счастье утопаешь,
А в жизни исчезает словно дым,
Геройство…
Чувства тоже забирая.
И улыбаться уж не хочется тогда.
Ведь жизнь – это не сцена.
Маски сняты.
А то придуманное счастье и игра…
И сотни дам тогда уже не надо.
Ведь кто ты им?
Актёр, звезда, герой…
Что в счастье и улыбках утопает.
А в жизни
Ты совсем ведь не такой.
Только они все этого не знают.
Они привыкли видеть яркий блеск.
При них от грусти ты не станешь на колени…
Хоть ты актер,
Но все же человек…
А значит счастье надо для души,
А не для сцены.
Ішла вона скована. Душа, мов заламана. Не бачила променів – Котилася каменем.
Заплуталась в пристрасті. Сама все заплутала. Не хочеться близькості, Бо близькість є путами.
Хоч може і хочеться… Вона відмовлялася. Ішла лабіринтами. Чому отак сталося?
Дивилася заздрісно На щастя віддалене, Бо там, у душі… Не була вона каменем.
Чому отак склалося? Хто серце порадує? І вниз опускаються Ті очі, що згадують. Ті очі, що видадуть І плачуть по щирості. Ішла по життю, Яке сповнено сірості.
Якби ж все спочатку. З серцями не скутими. Але ж так не можна. Все надто заплутане…
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
Он был цветком
Заманчиво-красивым.
И был согрет
Он солнечным лучем.
И в день холодный,
Пасмурно-дождливый.
Тот лучик обнимал его теплом.
Луч грел,
Чтобы цветочек улыбнулся,
Чтобы расцвел
Он яркостью своей.
Хотел прогнать
Он от цветочка серость грусти
И просто посветить
Сквозь холод дней…
Но все труды луча
Не оценились.
Ну, а цветочек…
Не заметил он тепло.
Исчезло солнце
Небо опустилось.
И в сердце лучика
Кольнуло вдруг иглой…
Он молча умирал
В лучах заката.
Лишь иногда бросая
Теплый взгляд
На тот цветок,
Которого когда-то
Тот лучик обогреть
Душой был рад…
Но утро ясное
Все резко изменило
И тот цветок
Вдруг стал не так уж мил.
Ведь все тепло
И жизненную силу
Наш луч
Другому с нежностью дарил…
Таких лучей
Ведь есть на свете много.
Да и цветков
Нам всех не сосчитать.
Так вот. Цените,
Ведь Ваш луч может другого
Своим теплом
С любовью обнимать…
PS: Коротенькая история о взаимосвязи тепловых процессов, которые возникают под действием солнечной энергии и развитием живых организмов на примере растений культурно-эстетического назначения :)
В житті у нас Є дві людини Нема й не буде Їм заміни. Бо це вони… Це мама й тато. Така в них доля – Нас чекати… На кожну звісточку І слово, Вони – Це втілення любові. Вони нас приймуть І зігріють… Їм тяжко. Та в очах – надія. На те, що ми Щасливі будем. І найріднішим в світі людям Дамо ми радості хоч трохи. За їх тяжкі батьківські роки…
Тож пам’ятайте, Що десь там Матуся молиться, Щоб Вам В житті не так як їй жилося. Хоч вкрила сивина волосся І в тата сили теж не ті, Батьки не вічні… Тож в житті, Рідненьких їх не забувайте Пишіть, дзвоніть і приїжджайте
2002
Батькам і Десь собі
До речі, зовсім нещодавно я дізналася, що український митець Роман Стахнів використав слова вірша “Батькам” у своєму хіті “Десь собі”. Для мене це велика честь, тому що я писала вірш з натхненням і ментальним посилом до інших дітей, щоб вони любили і величали своїх батьків. Тож я справді щаслива від того, що Роман почув мої думки і відчув їх своїм серцем створивши цю пісню на всім знайому мелодію. Молодець, Романе, чекаємо нових творінь!
А хто ще не бачив пісню Романа “Десь собі”, то пора дивитися прямо зараз ?
Текст пісні “Десь собі”
1. Десь лунають крики, десь лунає сміх. Десь любов панує, десь панує гріх. Я знаю Кожен має ціль, має мету, Але не кожен має в серці доброту У я Хочу, хочу, хочу, щоби всі Мамусі, татусі, дідусі і бабусі були Разом, разом, разом із дітьми І нам допомагали до мети іти
Приспів І ще Десь собі, десь собі, десь собі кожен з нас Думає про те що є на все в житті свій час потім просим Дай мені, дай мені, дай ще один шанс Побути разом із батьками ще хоч раз
2. А коли ми вже дорослими будем Часу не буде, але буде купа проблем. Ми не встигнемо моргнути, як життя Забере наших батьків у небуття
Приспів І ще Десь собі, десь собі, десь собі кожен з нас Думає про те що є на все в житті свій час потім просим Дай мені, дай мені, дай ще один шанс Побути разом із батьками ще хоч раз
3. В житті у нас Є дві людини Нема й не буде Їм заміни. Бо це вони… Це мама й тато. Така в них доля – Нас чекати… На кожну звісточку І слово, Вони – Це втілення любові. Вони нас приймуть І зігріють… Їм тяжко. Та в очах – надія. На те, що ми Щасливі будем. І найріднішим в світі людям Дамо ми радості хоч трохи. За їх тяжкі батьківські роки…
Приспів І ще Десь собі, десь собі, десь собі кожен з нас Думає про те що є на все в житті свій час потім просим Дай мені, дай мені, дай ще один шанс Побути разом із батьками ще хоч раз
До речі, якщо погуглити хештег #десьсобі, то можна знайти ще багато всього цікавого про цю пісню ?
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?