Категорії
щоденник

вся правда Проінет

Моя вся правда Проінет

Якщо Ви не знаєте що таке Проінет – для Вас же гірше :).
А якщо бути ще точнішим, то Ви багато чого втратили.
При чому під фразою “багато чого” розуміється шість семінарів у НТУУ “КПІ”, Могилянці та Університеті Тараса Григоровича (в сумі, якщо мій калькулятор правильно порахував – виходить 18 семінарів, де буде висвітлена вся правда Проінет).

Категорії
вірші про весну вірші про жінок вірші про кохання вірші про чоловіків мої вірші

Я ховаюся

Я хочу заховатися від тебе

Я ховаюся в книжках і у екранах.
У калюжах від весни так сильно п’яних
Світить сонце

Золотим сліпучим диском
Я ховаюся…
Від променів і блиску
Видно сказане тобою –
Дуже щире
Кожне слово – то моя маленька віра,
Хоча може не маленька, а велика…

Я ховаюся. Топлюсь в життєвих ріках.
У контактах, у листах, у переходах,
У простих, давно заспіваних акордах.
І кажу, що так воно і має бути.

Я ховаюсь від думок про тебе всюди.
Але знаю, що довіку так не зможу
То є кара, чи то просто милість Божа?
Усвідомлювати, що і це у нас взаємне…
Бо ти теж ховаєшся від мене.

Категорії
вірші про кохання вірші про чоловіків мої вірші

Вірш колишньому

Вірш колишньому уже не-коханому

Ти боїшся згадок.
То так ясно видно,
Але ж це – початок…

Вже немає рідних
Рук моїх у тебе.
І очей відкритих.
І думок в польоті
Вуст зі смаком літа.

Це всього початок
Без моїх квітучих
Посмішок.

Насправді,
Сни тебе замучать.
Бо там буде постать –
Тінь від мого тіла…
Забувать непросто,
Бо лиш я зуміла
Полюбити щиро,
Що не бачать ззовні.
Світ наш так закрити,
Щоб від всіх сторонніх…

Але ти ж боїшся і про це згадати.
Що ж…
Шукай десь щастя.
І сумуй по втратах.

Хоч навряд чи знайдеш
Щастя заповітне,
Ти ж не знаєш ціну
Рук отих, що рідні…

2007

Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло

А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?

Категорії
вірші про кохання вірші про літо мої вірші

Вірш про зірки

Зірки найяскравіші там, де любов… Фото by vagabondando

Вірш про зірки, написаний біля літнього моря

А в Києві таких зірок немає.
Бо тут обвінчані і небо, і земля.
А море синє.
І таке безкрає,
Що навіть вітер цю красу не розділя.

Твої обійми…Ніжні і приємні.
В цю мить я хочу просто розцвісти!

Хоч буде ніч така глибока й темна.
Мені все рівно.
Бо зі мною – ти
В очах втопаю…
Майже слів не чую
Забувши всіх.
Сховавшись від тривог…
Дивись! Он вітер зірочку цілує.
Отак би мить спинити.
Й бути вдвох…

2005 рік

Категорії
щоденник

Две души

История из жизни двоих когда-то влюблённых

Было две жизни. И было два пылающих сердца.
Было много ярких слов, но была всего одна стрела, которая пронзила эти сердца. И любовь у них тоже была всего одна, но какая…
Их жизни соединились одним вечером. Их знакомство было простым и банальным – их свёл медленный танец. Познакомились, разговорились и поняли. Они оба поняли истину – перед ним была лучшая в мире девушка, а перед ней был ОН, самый лучший на свете.

Категорії
щоденник

Брудні ангели цього світу

Ангелам… І не-ангелам.

Вона обережно зняла з себе білосніжний одяг і заховала його у невеличку валізку. Туди ж з ніжністю була схована її доброта і щирість.

Свої мрії вона поклала у окрему кишеньку валізи – щоб було зручно час від часу діставати їх і переглядати як згадку минулого. Цнотливість та відкритість вона хотіла залишити, але вони теж виявилися не модні, тому довелося і з ними прощатися.
А крила…

Ті прекрасні крила, які Ангелам даються на небесах, і які неодноразово дарували їй легкість польоту, були теж сховані у валізу. Зараз вони їй просто не були потрібні…
Адже навіщо у сучасному світі крила, мрії та щирість? Для того, щоб бути вразливими?

Ось тому сяйво ангельського обличчя було замасковане під ультрамодним макіяжем. Одяг нічим не вирізнявся від одягу усіх інших людей, а життя стало таким же сірим та стандартним, як і мало бути.
Вона стала пересічною громадянкою (не)залежної держави і як згадка про її минуле, залишилося всього-лише ім’я – Ангеліна.
Час від часу вона згадувала про свої мрії. Інколи у неї виникало бажання відкрити свою валізу і повернути все назад, стати тим білим і прекрасним створінням, яке уміє творити добро, знає як допомогти, порадити, може дарувати і не просити щось в обмін на це…
Але життя її зупиняло. Бо вона уже познайомилася з ним поближче, тому бачила усі його реалії. Вона розуміла, що зараз у нашому світі Ангели нікому не потрібні. Вони зі своєю чистотою дуже сильно підкреслюють бруд цього світу. А нам же так неприємно це усвідомлювати…
Тому вона змирилася з тим, що минулого уже не повернути. Вона вже не тривожилася із-за того, що у світі нема нічого справжнього. Те, що раніше шукали в людях, зараз шукають у віртуальності. А те, що не можна купити за гроші, можна купити за великі гроші…

Тому нарешті проживши у цьому світі кілька років вона зрозуміла головне – не треба намагатися змінити цей світ. Треба змінювати себе. Може весь світ цього і не помітить, але життя не залишиться осторонь і обов’язково відповість на цю зміну.

Життя не буде вимагати ідеальності. Адже воно саме не є ідеальним.
Життя пробачить помилки. Бо така у нього робота – пробачати нам все…
А бути Ангелом? Ні, не треба… Адже Ангели у нашому світі не потрібні.

Категорії
вірші про життя вірші про чоловіків мои стихи мої вірші

Все как всегда

Мы имеем то, чего заслуживаем… Делайте выводы сами.

Все как всегда.
А может даже хуже.
Кто виноват?
Вопрос этот не нужен.
И оправданий не ищи –
В том малый толк.
Не сделал –
Это значит, что не смог…

Ты не смотри
На мир глазами злобно.
Здесь очень много
Лиц, тебе подобных.
Обиженных на жизнь
И на других,
Но мир ведь обойдется
И без них.

Так что сердись.
Хоть умирай со злости.
Оставь свой след
Точнее только кости.
Ведь не успел ты
В жизни ничего…

Эй, ты!
Цени наш мир!
Из-за него
Ты видишь солнце.
Небо, листья, лица.
Пусть ночью
Иногда тебе не спится.
Но вместо злобы твоих
Милых глаз.
Скажи: “СПАСИБО, ТЕБЕ ЖИЗНЬ!”
Хотя бы раз.
В моменты выдоха.
А, может, даже вдоха…
Поймешь ты сразу:
Жить не так уж плохо.

Категорії
вірші про життя мои стихи мої вірші

Тает жизнь, как будто снег

Мысли о жизни…

Cнег умирает. Вместе с ним
Уходят те, кто был живым.
Ещё недавно…
Тает плавно
Вся жизнь у каждого из нас.

Не верьте…
Но ведь это явно:
Всему есть свой последний час.

Наш мир не вечный –
Это правда…
Не безупречный,
Как все мы.

Но нам другого и не надо…
Нам нужен
Холод от зимы
Тепло весны
И радость лета
Осенняя листва в букетах.
И жизнь…
Она всегда такая:
Мы так хотим любви и рая
И все свои года и дни
Не хочется нам быть одним…

Так что живите как хотите.
Ведь всё решает человек.
Но помните и поспешите.
Ведь тает жизнь, как будто снег…

Категорії
вірші про життя мои стихи мої вірші

Жизнь – игра

Что наша жизнь? Наверное и вправду, игра…

В нашей жизни
Всё возможно
И запутано,и сложно.
И ошибочно порой…
Жизнь, по сути, есть игрой.

Мы – актёры.
Души прячем:
Улыбаемся и плачем,
Хоть внутри
Совсем не то –
Не поможет нам никто…

Ведь мы сами виноваты:
Всё бежим,
Спешим куда-то.
Время хочем обмануть.
Хочем счастья.
Хоть чуть-чуть.

Но сценарий весь написан:
И актёрам, и актрисам.
Там всё чётко до безмеры,
Много жизненных примеров…

Так что главное –
Не сбиться,
Не пустить из рук синицу.
Потому что жизнь такая –
И ошибок не прощает…
2004

Категорії
вірші про життя мои стихи мої вірші

Диалог с жизнью

Мой короткий диалог с жизнью

Стихотворение очень специфическое и понять его совсем просто. Так же непросто, как, например, описать свои впечатления от театральной постановки “Очікуючи на Годо” в исполнении львовян из Театра Леся Курбаса. Но как первое, так и второе мне нравится …Поэтому прошу не оценивать слишком строго.

– Пойми…
– Понять? Да нет. Я не сумею.
– Живи…
– Нет времени. Ты излагайсь быстрее.
– Цени…
– За что? В тебе ведь смысла нет.
– Люби…
– А будет ли взаимности ответ?
– Мечтай…
– Зачем? Мечты лишь убивают!
– Прощай…
– Скажи: а все меня прощают?
– Иди вперед…
– Но лень мне рушить стены.
– Доверся…
– Не могу… А вдруг измена?
– Так постучи.
– А если вход закрыт?
– Так отдохни.
– Но времени лимит…
– Так измени меня!
– А ты готова? Правда?
– Тогда прийми меня!!!
– Стараюсь. Жить ведь надо…

2004

Категорії
вірші для натхнення вірші про життя мои стихи мої вірші

О жизни

Ты – мудрец и воин! Помни об этом каждый раз, когда сложно

Мечты сбываются, поверь.
Хоть в жизни много есть потерь,
Но знай, кузнец твоей судьбы –
Не кто-нибудь другой, а ты…

Живи… Ведь ты того достоин
А мир наш просто так устроен,
Что и за счастье биться нужно,
Словесно, тихо, безоружно.
Или как воин. Силой взрыва,
Толкнуть несчастье вниз с обрыва…
Ты можешь это. Просто знай,
Найди обрыв, найди тот край,
Ищи черту.
И вот тогда
Плохое всё и вся беда
Умрут от действия одного –
Открыв твоим мечтам дорогу…
Над этим всем, прошу, подумай…
ТЫ результат получишь суммой
В купюрах жизненных удач,
Поэтому себя не пряч:
Живи, ведь ты – кузнец и воин.
Живи, ведь ты того достоин…

2002

Категорії
вірші про життя вірші про жінок вірші про кохання мои стихи мої вірші

Счастье. Деньги. Любовь

У каждой из нас есть выбор

Умный, красивый, богатый…
Только такой тебе надо.
Ты ведь так хочешь подарков,
Роз и красивых вещей.
Но ведь пойми, дорогая,
Жизнь по-другому считает
И даже полный достаток
Станет тюрьмою твоей.

А виновато здесь счастье;
Сердце, что рвётся на части
В час, когда видишь кого-то…
Близкого.

Он ведь любим.
Только с тобой будет рядом
Тот, кто любить будет взглядом,
Ну, а вот ты несчастливо
Будешь ходить вместе с ним.

Будешь его королевой,
Станешь и в моде ты первой,
Ну, а улыбки подаришь
Только за деньги взамен.

Так вот и будешь любима,
Годы лететь будут мимо
Только вот счастья не будет
Среди тех мраморных стен…

Это всё днём…

А вот ночью,
Сердце заплакать захочет.
Тело потребует ласки,
Нежности, взглядов, тепла.
Чтобы обнял тебя милый,
Тот кого ты так любила.
С ним не важны были розы.
С ним – ты счастливой была…
2003