1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

хочеться жити

Просто симпатична дівчина із усміхненим поглядом на життя

Варто жити!

У таку ніч, як сьогоднішня, дуже хочеться жити :).
Ці слова трохи дивні, але так воно і є…

Цілу ніч брести по дорозі.
Не розмежовуючи Київ на райони.
Не прив’язуючись до графіка останнього потягу метро…
Хочеться дихати глибоко, дивитися широко, розкривши очі іти далі.
Забути про годинник.
Вимкнути mobile phone.
Слухати музику в душі, у думках або в навушниках :).
І нехай поряд пролітають машини, ідуть (не)веселі пішоходи та вимикається світло у вікнах…

У кожного свій світ. Тому для кожного задача №1 – зробити все так, щоб у тому своєму світі просто хотілося жити :)

Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)
Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
3

тема дня – АйПод

Айпод і його навушники, які мене радують

Саме так виглядає моя мрія останніх днів…

Моя тема дня сьогодні – навушники до іPod-а shuffle (респект Оксані Завойко та Катерині Холодило :)).
Хто знає де у Києві можна їх купити?
Бо у всяких -маркетах, -техніках і -максах пропонують все, крім Яблучок.
Навушники Косс у мене вже є. Філіпси теж. А так би хотілося оригінальні (бо у тих, з якими iPod-івський шафл ішов із заводу “виросли ноги”)…
Може хто володіє такою інфою – напишіть плз.
Попередньо і щиросердно, дуже часто і глибоко емоційно дякую :)!

Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)
Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
2

двадцятого у 20-ці

Приємні згадки про студентське життя і людей того часу

КПІ – це чудовий університет, де є двадцятка. І саме тут, двадцятого у 20-ці було дуже добре ;)

Сьогодні ні з того, ні з цього захотілося поїхати в КПІ :).
Отак от просто і без причини. Довелося їхати. Адже серцю не накажеш
Звісно, можна було наказати серцю, сказавши, що після роботи, треба їхати на місце проживання, але, якщо чесно, відмовляти себе не хотілося. І я поїхала :).

НТУУ “КПІ” у цьому році святкує 110-річчя (передаємо привіт студентам 1898 року :)).
Але я люблю КПІ не тільки за це, а за ще мільйон інших подробиць, які знають ті, хто там навчався.
І, до речі, як з’ясувалося, серце покликало мене саме вчора у КПІ не просто так. Бо просто так нічого не буває :).

Учора був день двадцятки! Це супер свято всього Tower-a, нашої “книжечки” :).
То є все рідне, таке своє… Хто в курсі – той зрозумів про що я.
А хто не в курсі – то і не треба зайвими бітами пам’ять заповнювати :).

Просто я хотіла написати, що інколи дуже корисно закрити очі на проблеми сьогоднішні та піти в місця, де з приємністю ходилося вчора :).

PS: Тим більше, коли погода цьому сприяє і просто підбурює до таких от вчинків :)

Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)
Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
2

безглузда смерть. Заради чого?

Світла память загинувшому у цій незрозумілій політичній боротьбі

Світла пам’ять

Вибори мера Києва…

Якщо чесно і поклавши руку на серце – вони мені уже трохи набридли. Ні, ну, я не проти того, щоб із бордів, парканів, стовпів, дерев на нас дивилися усміхнені обличчя. Кажуть, що треба оточувати себе позитивом. Але ж оцього 19-річного хлопця, якого убили біля станції метро “Арсенальна” уже не піднімеш назад.

І через 7 днів якась усміхнена команда нового мера святкуватиме перемогу, а його мати нестиме вінок на кладовище. І оті всі політ.агітаційні матеріали здеруть зі стін, причеплять іншу рекламу, а він залишиться назавжди у пам’яті молодим, по-травневому веселим і у футболці. Від пана Миколи.

Звичайно, це все політичні ігри. Жаль тільки, що у цих іграх прості неполітичні жертви.

Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)
Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

про сміхотворця Миколу Яковченка

Памятник Миколі Федоровичу Яковченку біля Театру імені Івана Яковича Франка у Києві
Таким Микола Яковченко є для нас із Вами зараз…

Непересічна особистість і просто веселий дядько :). Микола Федорович Яковченко – це людина, що народилася у місті Прилуки, Чернігівської області і саме йому на цих вихідних, 17 травня 2008 року було встановлено пам’ятник на Театральній площі міста Прилуки.

Чому я це так детально описую? Бо я там була, бачила на власні очі та ще раз переконалася в тому, що Україна і Прилуки – багаті на таланти і талантища :).

Він грав у десятках фільмів та театральних постановок. Його знали багато акторів і він знав їх не менше. Зовнішність у нього явно нестандартна. Приколи розрулюють навіть зараз :). І взагалі – якщо кому цікаво і хочеться подробиць – про нього є на Вікіпедії окрема сторінка.

PS: один випадок із життя, розказаний сучасниками, коли Микола Яковченко проявив усього себе ;).
У нього був собачка Фанфан. Він з ним прогулювався біля театру ім. І.Я. Франка. У сандалях, простому береті…

Одна із ролей Миколи Яковченка у кіно
А таким Микола Яковченко був для всіх з екрану

Іде якась модна актриса-мадама, і каже: “Ну, пане Миколо, Ви в такому вигляді, що краще б прогулювались десь, але не в центрі Києва біля театру…Та ще й з собакою”
На що він запитує: “А Ви куди, власне кажучи, ідете?”
Мадама відповідає: “О, та я вот в центральный отель иду, на встречу”.
А він їй на те і каже: “Так Ви туди не ходіть, бо там на проституток сьогодні облаву міліція влаштувала”
:)

Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)
Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
1

цитата про зізнання

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Коли раз відкладеш зізнання, то далі на нього все важче й важче зважатись, і врешті воно зовсім стає неможливим.

Margaret Mitchell “Gone with the Wind” (Маргарет Мітчел “Віднесені вітром”)
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Просвіта 2.0

блог з власною думкою, блог про реалії України, блог про щасливу жінку, блог усміхненої дівчини

Не хочу ховати свою думку!

Поки я була десь там, аж у Львові, прямо тутечки – у Києві, народ займався цікавими речами.
А саме говорив про Інтернет, закушуючи все це діло піцою. Ну і звичайно, ключове слово усього цього зібрання – це план (я бачу, що у декого посмішка широко розтягнулася і у думках полетіли зелененькі листочки зі специфічним запахом, але цього там було!!!). В крайньому разі, у звіті про таке не писали :)
План щодо проведення освітніх заходів веб-спрямування, таких як EduCamp, BlogCamp з усіми наслідковими обставинами. Мені ця справа видається корисною, патріотичною і перспективно-грошовитою :).

Так що я буду зі свого боку слідкувати, сприяти і, за можливості, брати участь у таких зустрічах.
Що і усім раджу :). Повірте, поганого Вас там не научать :)))!

PS: ідея із назвою “Просвіта 2.0” цікава. Це ж прямо pro-світ www не втрачаючи історичного значення слова. Головне, щоб пан Мовчан із “Просвітою” не образилися, але я думаю, що вони будуть тільки раді…хе-хе :)
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

львівські їжаки

Оце видалося на цих вихідних побувати у Львові. Але я не настільки наївне створіння, щоб намагатися описати тут свої враження :). Не тому, що їх нема або вони дуже потаємні х-files, ні ;)
Просто цих вражень багато. Тобто, зі мною сталося те, що завжди буває з тими, хто потрапляє у Львів (не)вперше.

Єдине, що застигло останніми кадрами Львова, які запам’яталися – це картина Юрія Коха “Екскурсія” – ну, прямо автобіографічна для багатьох :). Але сфоткалося погано :(.

Continue Reading Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)
Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

цитата про сумні моменти життя

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Цитата для всіх, кому на даний момент чомусь може бути сумно:

“Ніщо в світі не може нас поконати – це ми самі робимо, коли тужимо за тим, чого в нас уже більш ніколи не буде, коли надто багато живемо спогадами…”

Margaret Mitchell “Gone with the Wind” (Маргарет Мітчел “Віднесені вітром”)
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

четвер зі смаком п’ятниці Перемоги

Дякуэмо усім Ветеранам за те, що ми зараз живемо...

Дякуємо усім Ветеранам за те, що ми зараз живемо…

Завтра Дев’яте Травня.
Я не впевнена, що мої рядки читатимуть ті, хто причетний до цієї дати безпосередньо, але все рівно я не те що дякую, я просто МЕГА-дякую тим людям, які витратили кілька років свого життя, щоб ми зараз дивилися на українське небо і не вважалися чиїмись фрау :).
Слава Ветеранам Великої Вітчизняної Війни. Уклін. Подяка. Хай Вас Бог береже!

ЗІ: ці слова варто було б написати завтра, але завтра, як і післязавтра, мені буде не до Інтернету :)
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
1

Ми вистоїм

Красива Пара закоханих у життя та Україну

Іван Олексійович та Леоніда Павлівна Світличні

Фото справа, до цього вірша має досить опосередковане відношення… Просто шукаючи зображення, я випадково побачила їх і згадала, що Івану та Леоніді Світличним теж треба було вистояти. За інших умов, за інших режимів і ситуацій.
Але потрібно було не опуститись на коліна, не зректися, не втратити те, що вони вдвох мали.

Ми вистоїм,
хоч як би з ніг збивали
ті зрадницькі
нестримнії вітри.
Ці довгі відстані –
хоч сил лишилось мало,
та правила є і в цієї псевдогри.

Ми порадіємо
за солод перемоги,
що буде в душах,
присмак на вустах.
Блиск не словами,
а лиш вчинками потроху:
не мідь то буде.
вища проба золота.

Не піддамося
на спокуси ці отруйні
і руки не опустимо униз.
Спасибі вам
за похорон і труни.
Але ж ми жити щиросердно поклялись…
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Мій перший вірш

Ідучи сьогодні по вулиці, я згадала, що я ж у цьому місяці святкую річницю своєї поетичної творчості. Навіть не так… РІЧНИЦЮ СВОЄЇ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ :).
Останнє речення – це не автоповторення, це просто я собі вирішила зробити приємно :). Ну, самі розумієте – самолюбність, егоцентризм та інші подібні речі беруть своє :). Великими буквами видніше.

Весняний перший поетичний вірш моїми тоді ще дитячими очима

Весняний світ очима однієї дівчинки

А ще для глибшого розуміння треба написати кілька рядків, з чого все почалося…
Мені було дев’ять років.

Хоча, коли Ви прочитаєте цей вірш, Ви автоматично зрозумієте, що доросла і життєво-досвідчена тітонька таких рядків точно б не написала :). Отже…

Весною все-все ожива
І мурашки, і трава.
Ми з тобою йдемо в ліс
Не впізнати ряд беріз:
Одягли сержки,
Розпустили коси,
І стоять красуні
Білокорі й босі.
По росі весняній
Хочуть походити,
Щоб красу цю дивну
Ніколи не згубити.

Зелень світ весь підкорила
І в блакитній вишині
Хмарки й сонце, мов на крилах
Усміхаються весні :).

Але, якщо бути більш точною, то останнього смайлика в оригінальній версії цього твору не було :).
Свої вірші я Інстаграмлю тут. А ще умію надсилати телеграми. Бачили? ;)

Поділитися з іншими