Категорії
щоденник

десять днів до осені

Десять днів до осені :). Рахуємо погодинно!
До осені залишилось…

Осінь буде скоро.
Не знаю як там складеться із дощами, жовтим листям та іншими подробицями, але скільки у попередні роки не просили літо залишитися – а все рівно не допросилися :).
Тому особисто я змирилася із цією осінньою реальністю уже зараз :). Тобто чекаю осені-2008.
А якщо бути ще конкретнішою, то висушую парасольки, дощовики, гумові чоботи, лижі (ой, лижі…ні, лижі – то трохи пізніше, то на зиму :)).
Та найголовніше – я уже готова!

In English

Категорії
вірші про місто вірші про Україну мої вірші

Рідному місту

Самому. Рідному.

Вірш моєму рідному місту Прилуки

Всього три вулиці і кілька перехожих.
Будинки, що один на один схожі.
Паркани темно-сірі і зелені.
І вишень влітку можна рвати повні жмені.

А їздити – що аж шумить над гаєм,
Лиш курява дорогу обсипає…
І заливається весною солов’ями.
Там найрідніший в світі голос –
Голос мами.

І м’ята, липа…
Над дорогою – любисток.
Вночі у вікнах вогників намисто.
Таке своє все,
До душі таке привітне.

І навіть звідси мені вулиці ті видно,
Вони ж у пам’яті, а не десь там на карті!
Вони в душі.
Вони любові варті…

Категорії
вірші про життя мои стихи мої вірші

Политике

Политике и политикам

Прошу, политика, остановись.
Не надо войн!
Ведь это – смерть и плач
Cирот невинных.
Пожалуйста, не рушь наш мирный дом.
Не забирай у матери ты сына.

Прошу, не делай выше всех и вся
Бумажных пачек сотни, миллионы…
Уж лучше, чтобы каждое дитя
Не знало бед. Не знало, что есть войны.

Прошу… Но голос в стрельбах не слышен.
Теряются слова в раскатах взрывов
Я искренне прошу, не надо войн!
Политика, дай людям жить счастливо…

Категорії
вірші про місто мої вірші

(Не)моє місто

Місту, яке люблю

Я тут жила в минулому житті.
Ходила вуличками, що і зараз все ще рідні,
А як запамяталися оті
Обплетені паркани, литі з міді.

Ми родичі з далеких поколінь.
І нам з тобою є про що поговорити.
Ти є одне із тих людських творінь,
В якому теж чомусь так хочеться творити…

Добро на вулицях, цвітіння у думках.
Лиш сковує легка у рухах втома.
Та я воістину отут колись жила,
Бо навіть зараз відчуваю, що я вдома.

Категорії
щоденник

перед відсутністю

Я їду, але повернусь :)!

Ну не могла ж я зникнути на пять днів і не відписатися :)
А то совість замучила б… Тому пишу оце все перед відсутністю, тимчасовою і швидкоплинною.
Звісно, вибори нашого мера, та і SIA’2008 не годиться пропускати. Але, я думаю, що і без мене якось відсвятять ці події. А я про них буду дізнаватися через “удалённый доступ” і щиро переживатиму :).
І на завершення – без побажань я теж не можу. Так що бажаю всім хорошого настрою, а собі – повернення після відсутності :)

Категорії
щоденник

турботливе

Турботливе і приємне

Приємні турботи завжди приємні :).
Світло на свої турботи я проллю через 7 днів – як покажу світлини тобто фотографії.
Головне, щоб з погодою синоптики помилилися. А то кажуть, що дощі будуть на цих днях :(.
А мені треба сонце. І побільше-побільше :).
Хоча, думаю, що цього треба усім. Бо як згадати – то сьогодні ж п’ятниця, перед вихідними… А на вихідних – там же і шашлички/прогуляночки/вибори…
Хоча останнє відбудеться за будь-якої погоди. Але найголовніше, щоб після них сонце уже точно освітило весь Київ і жити у столиці стало краще і чистіше. І без пробок :).
Хай щастить :)!

Категорії
щоденник

цитата про недосконалість світу

Слова, варті уваги…

Плями є навіть на сонці, але очі деяких людей, здатні помічати тільки дрібні вади і не бачать яскравого сяйва світил…
Charlotte Brontë “Jane Eyre” (Шарлотта Бронте “Джейн Ейр”)

Категорії
щоденник

хочеться жити

Варто жити!

У таку ніч, як сьогоднішня, дуже хочеться жити :).
Ці слова трохи дивні, але так воно і є…

Цілу ніч брести по дорозі.
Не розмежовуючи Київ на райони.
Не прив’язуючись до графіка останнього потягу метро…
Хочеться дихати глибоко, дивитися широко, розкривши очі іти далі.
Забути про годинник.
Вимкнути mobile phone.
Слухати музику в душі, у думках або в навушниках :).
І нехай поряд пролітають машини, ідуть (не)веселі пішоходи та вимикається світло у вікнах…

У кожного свій світ. Тому для кожного задача №1 – зробити все так, щоб у тому своєму світі просто хотілося жити :)

Категорії
щоденник

тема дня – АйПод

Саме так виглядає моя мрія останніх днів…

Моя тема дня сьогодні – навушники до іPod-а shuffle (респект Оксані Завойко та Катерині Холодило :)).
Хто знає де у Києві можна їх купити?
Бо у всяких -маркетах, -техніках і -максах пропонують все, крім Яблучок.
Навушники Косс у мене вже є. Філіпси теж. А так би хотілося оригінальні (бо у тих, з якими iPod-івський шафл ішов із заводу “виросли ноги”)…
Може хто володіє такою інфою – напишіть плз.
Попередньо і щиросердно, дуже часто і глибоко емоційно дякую :)!

Категорії
щоденник

двадцятого у 20-ці

КПІ – це чудовий університет, де є двадцятка. І саме тут, двадцятого у 20-ці було дуже добре ;)

Сьогодні ні з того, ні з цього захотілося поїхати в КПІ :).
Отак от просто і без причини. Довелося їхати. Адже серцю не накажеш
Звісно, можна було наказати серцю, сказавши, що після роботи, треба їхати на місце проживання, але, якщо чесно, відмовляти себе не хотілося. І я поїхала :).

НТУУ “КПІ” у цьому році святкує 110-річчя (передаємо привіт студентам 1898 року :)).
Але я люблю КПІ не тільки за це, а за ще мільйон інших подробиць, які знають ті, хто там навчався.
І, до речі, як з’ясувалося, серце покликало мене саме вчора у КПІ не просто так. Бо просто так нічого не буває :).

Учора був день двадцятки! Це супер свято всього Tower-a, нашої “книжечки” :).
То є все рідне, таке своє… Хто в курсі – той зрозумів про що я.
А хто не в курсі – то і не треба зайвими бітами пам’ять заповнювати :).

Просто я хотіла написати, що інколи дуже корисно закрити очі на проблеми сьогоднішні та піти в місця, де з приємністю ходилося вчора :).

PS: Тим більше, коли погода цьому сприяє і просто підбурює до таких от вчинків :)

Категорії
щоденник

безглузда смерть. Заради чого?

Світла пам’ять

Вибори мера Києва…

Якщо чесно і поклавши руку на серце – вони мені уже трохи набридли. Ні, ну, я не проти того, щоб із бордів, парканів, стовпів, дерев на нас дивилися усміхнені обличчя. Кажуть, що треба оточувати себе позитивом. Але ж оцього 19-річного хлопця, якого убили біля станції метро “Арсенальна” уже не піднімеш назад.

І через 7 днів якась усміхнена команда нового мера святкуватиме перемогу, а його мати нестиме вінок на кладовище. І оті всі політ.агітаційні матеріали здеруть зі стін, причеплять іншу рекламу, а він залишиться назавжди у пам’яті молодим, по-травневому веселим і у футболці. Від пана Миколи.

Звичайно, це все політичні ігри. Жаль тільки, що у цих іграх прості неполітичні жертви.

Категорії
щоденник

про сміхотворця Миколу Яковченка

Таким Микола Яковченко є для нас із Вами зараз…

Непересічна особистість і просто веселий дядько :). Микола Федорович Яковченко – це людина, що народилася у місті Прилуки, Чернігівської області і саме йому на цих вихідних, 17 травня 2008 року було встановлено пам’ятник на Театральній площі міста Прилуки.

Чому я це так детально описую? Бо я там була, бачила на власні очі та ще раз переконалася в тому, що Україна і Прилуки – багаті на таланти і талантища :).

Він грав у десятках фільмів та театральних постановок. Його знали багато акторів і він знав їх не менше. Зовнішність у нього явно нестандартна. Приколи розрулюють навіть зараз :). І взагалі – якщо кому цікаво і хочеться подробиць – про нього є на Вікіпедії окрема сторінка.

PS: один випадок із життя, розказаний сучасниками, коли Микола Яковченко проявив усього себе ;).
У нього був собачка Фанфан. Він з ним прогулювався біля театру ім. І.Я. Франка. У сандалях, простому береті…

А таким Микола Яковченко був для всіх з екрану

Іде якась модна актриса-мадама, і каже: “Ну, пане Миколо, Ви в такому вигляді, що краще б прогулювались десь, але не в центрі Києва біля театру…Та ще й з собакою”
На що він запитує: “А Ви куди, власне кажучи, ідете?”
Мадама відповідає: “О, та я вот в центральный отель иду, на встречу”.
А він їй на те і каже: “Так Ви туди не ходіть, бо там на проституток сьогодні облаву міліція влаштувала”
:)